Ужгородські міні-скульптурки стали героями серії авторського пива від однієї з крафтових пивоварень.
Тиводар Чонтварі зображений на світлому, непастеризованому, нефільтрованому пиві Light, князь Лаборець — на непастеризованому темному Porter-і, Свободка — на світлому, непастеризованому, нефільтрованому American Pale Ale, Швейк — на пшеничному Weizen, Майкл Стрен — India Pale Ale, ну і Джон Лорд зображений на непастеризованому Milkshake Ipa.
Молода пивоварня діє трохи більше року, час від часу випускаючи нові лінійки смаків. Один із пивоварів, Борис Смерека, розповів, що лінійка з міні-скульптурками вийшла цілком спонтанно:
— Це був експеримент і досить вдалий — людям сподобалося. Ми зварили нове пиво і почали шукати для нього тематичну лінійку. Ми хотіли зварити пиво, яке буде цікаве як для ужгородців, так і для туристів. Трохи нам у цьому допоміг Федір Шандор.
Наприклад, Свободка отримала назву «American Pale Ale» — важко було назвати її інакше…
Пшеничне пиво Weizen дуже популярне в Чехії, в Німеччині, тому вибір упав на Швейка. Ну, ми робили паралелі доволі інтуїтивно, але, мені здаєтся, вдало. Думаю часи Лаборця, середньовіччя співзвучні більше з темним пивом, тому наш портер саме із князем Лаборцем.
Майкл Стрен — це стиль пива India Pale Ale. Відомо, що з Великобританї перевозили пиво в Індію, коли вона була колонією Британії. India Pale Ale у всіх країнах виготовляється за різними рецептами. Ми пішли американськм шляхом рецепту і зробили його із зображенням Майкла Стрена.
Пиво Light — дуже легке і тому художник Тиводар Чонтварі, який стрімко летить на ковзанах, це пиво дуже вдало візуалізує.
Тираж пива з міні-скульптурками досить лімітований — наразі вийшла тільки презентаційна серія в 20 ящиків. Два ящика хлопці-пивовари надіслали в подарунок Михайлу Колодку. 7 лютого в угорському місті Вац, де зараз мешкає Михайло, відкрилася виставка його міні-скульптурок і такий презент був дуже доречним.
— Ужгородці дуже близько і приємно сприйняли міні-скульптурки, — розповів ексклюзивно Михайло Колодко, — а тут (в Угорщині, у місті Вац) про них так багато не знають, тому виставкою я хотів трохи більше розповісти людям про цей, не те що феномен, а таку цікавинку скульптурну. Як ці маленькі скульптурки повпливали на когось, або як я в них виразив те, що вплинуло на мене. І пиво було прикладом того, як ці малі скульптурки надихнули пивовара на те, щоб він окремою фігуркою зобразив окремий смак пива. Воно тут стало дуже вдалою ілюстрацією ідеї міні-скульптурок.
Я знав, що хлопці варили таке «тематичне» пиво, але не знав, який смак якою фігуркою вони зобразили. Коли побачив — це було несподіванкою. Я в цьому взагалі не брав участі крім того, що свого часу дав хлопцям згоду на використання зображення скульптурок. Вони ж виставлені на вулиці і доступні всім…
— Тобі подобається дизайн етикеток?
— Подобається. Правда, я би деякі деталі зробив інакше, але мені подобається, що це пройшло повністю без моєї участі. На даний момент, щоб ця ідея жила, я бажаю хлопцям успіху, і хочется, щоб у них усе вийшло і щоб проект жив і пиво зі скульптурками продавалося і пилося.
— Загалом, ідея цієї твоєї виставки полягає в тому, щоб показати подальше життя скульптурок, так?
— Так, на цій виставці в мене було три такі моменти, на які я хотів звернути увагу. Один із них — пиво. Наступний момент — на виставці є афіша про метеорит Княгиня, який упав у Великоберезнянському районі, і вона надихнула мене на створення однойменної міні-скульптурки. І був тут Валентин Штефаньо, якого скульптурка «Метеориту Княгині» надихнула на створення серії шоколадних цукерок з трьома смаками (за трьома метеоритами, які в різний час упали на території Закарпаття). Гостям виставки страшенно сподобалися ці цукерки і вони мали можливість їх скуштувати.
І третій момент — скульптурка «Сировар». Це фігура сировара Селиської сироварні, у позі дискобола, яку я зробив спеціально для Петра Пригари і його сироварні в Нижньому Селищі, але попросив спочатку виставити її тут, на виставці. Це фігурка сировара, який своїм трудом показує, що в глухому куточку Закарпаття, куди не завжди доїжджають машини, можна дати роботу багатьом людям з навколишніх сіл, у яких він скуповує молоко, і робити якісний продукт, за яким будуть у той край їздити туристи, незважаючи на відсутність доріг. Цією скульптурою я хотів звести його в ранг олімпійських богів і використав позу цього дискобола, начебто цей сировар закидує головку сиру дуже далеко.
Ми попросили у Петра сир, який гості тут на виставці змогли продегустувати. Хотілося вийти за рамки скульптури, щоб люди зрозуміли, що це явище народилося в Закарпатті і що воно живе і розвивається.
Захоплююче — подальше життя міні-скульптурок… Історичні постаті, які бодай трохи були дотичні до Ужгорода чи Закарпаття, і втілені скульптором у бронзі, сьогодні продовжують жити у вишивці, у пиві, в цукерках і, впевнені, ще знайдуть своє продовження в багатьох цікавих проектах.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.