Кілька днів тому в обласному Будинку культури профспілок в Ужгороді відбулася чергова прем’єра театральної студії «Provocator» – провінційна трагікомедія «Лав сторі» («Дуже проста історія»). Перед початком вистави вийшов режисер – постановник і керівник студії Любомир Геляс, який привітав глядачів, й сказав, що прем’єра далася нелегко. Наостанок побажав всім гарного перегляду.
На сцені розгорнулася родинна драма, яку разом із людьми переживають свійські тварини – вагітна корова Зіронька, енергійна Свиня, стара Кобила, пес Кіпіш, завжди знервований й переляканий Півень. Останні хочуть врятувати дитинча в животі доньки господаря Дашки, навіть готові пожертвувати власним життям… 1, 5 –годинна сентиментальна й, водночас, кумедна історія заставила глядача досидіти до кінця, не зважаючи на спеку (хоча вентилятори працювали). В залі був аншлаг. Глядачі довго аплодували стоячи, дарували акторам (- ам) квіти, кричали «браво», плакали. Були батьки й діти акторів й акторок, вихованці студії із інших груп, помітили й заслуженого артиста України, режисера й актора Закарпатського муздрамтеатру Михайла Фіщенка, актрису театру й кіно, засновницю та режисерку столичного театру-студії «Новоліття», маму режисера Валентину Журбенко.
Після прем’єри поцікавилася у режисера, чому зупинився саме на цій п’єсі. «Орієнтовно у 2009 –му цей матеріал ставив наш Закарпатський муздрамтеатр. Я репетирував роль сина господаря Іллюшу. Але зіграти її так і не вдалося. Перед прем’єрою був змушений поїхати в Київ – я тоді складав вступні іспити у театральний вуз, – каже Л. Геляс. – Але цей матеріал відклався в моїй пам’яті. Потім якось бачив цю п’єсу у постановці київського «Молодого театру». Після сам вирішив поставити її, бо це щось неординарне, де не тільки люди, але й тварини, які розмовляють. З одного боку це дуже проста історія, з іншого – чіпляє за душу». Нагадаємо, що в Закарпатському муздрамтеатрі цю п’єсу ставив режисер Олександр Саркісьянц, сусіда зіграв актор театру, який нині активно знімається у великому кіно, Олександр Мавріц.
Батько актор Ігоря Громихіна, який у «Лав сторі» зіграв Іллюшу, Василь Громихін поділився із нами, що гордий за сина, й що це вистава, яка залишила післясмак. «Є над чим задуматися. Тут протиставляється людина, яка готова вбити власну дитину (аборт), й тварина, яка б цього ніколи не зробила, й яка навіть готова пожертвувати життям за людину», – каже чоловік. А от вже згадана гостя із Києва Валентина Журбенко не приховує: «Приїхала до сина на прем’єру. Сьогодні все сказав глядач своїми оплесками, вигуками «браво», квітами, привітанням акторів. Тому вважаю, що театр –студія «Provocator» на правильному шляху. Любомир допомагає втілити мрії людей, які у свій час не встигли це зробити, бо ж не кожен наважиться піти в театральний інститут. Думаю, що нема людини, яка б хоча б підсвідомо не уявляла себе актором чи актрисою. Тому мають можливість проявити себе у студії, розквітає мрія. Вітаю всіх, і режисера –постановника, який вкладає душу й час. Ви робите чудові речі, ви змінюєте людей, й у вас хороші перспективи».
Вистава викликала чималий інтерес у глядачів, які залюбки ділилися відгуками у соцмережах, писали акторам «у приват». Зокрема, «Той випадок, коли кожен з акторів був на своєму місці», «Прекрасна вистава, яка піднімає стільки питань». А от ужгородка Ольга Томашевська не приховувала емоцій: «DANGER! Саме так мало б зазначатися на усіх афішах та анонсах вистави “Лав сторі”. Якщо б я не відволікалася на фотографування і зйомку відео, ревіла б всі 1,5 години показу. Вбивство домашньої тварини, вбивство ненародженої дитини, самовбивство заради життя… Це неможливо було спостерігати без сліз, без внутрішнього докору собі самому, адже щодня ми робимо вибір. Іноді цей вибір занадто важкий. Органічна гра акторів, гармонійно відіграна роль, сльози, сміх та цілий спектр різнопланових емоцій…Це було неймовірно! А ще мені перегукнулося з народженням Христа — теж у хліві, теж поміж тварин, теж із жертовністю. Тільки не після, а до… Знаю, що буде ще вистава, знаю, що буде її грати інший акторський склад, тому раджу всім — сходіть. Іноді, щоб щось відбулося, потрібно від чогось відмовитись».
Тепер трохи про театр –студію «Provocator” і її вихованців. Заснував відомий ужгородський актор, педагог і режисер Любомир Геляс. Він народився у відомій театральній родині, випускник Ужгородського коледжу культури і мистецтв та Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка – Карого (спеціальність «театральне мистецтво»). Кілька років працював в Закарпатському академічному муздрамтеатрі ім. Братів Шерегіїв, зіграв у багатьох виставах, зокрема, «Гамлет», «Крок від любові», «З училища». Лауреат обласної премії ім. Братів Шерегіїв. Так от за рік «Лав сторі» – це вже четверта прем’єра (до того були «20 хвилин із янголом», «Попелюшка», «Жінки за оголошенням»). У студії є кілька груп, й кожна ставить власну виставу. Це вихованці й вихованки різного віку (14 – 45 років), яких загалом 100! Й вони ніби одна театральна сім’я, разом із режисером «творять» костюми, декорації, на відміну від професійних театрів, де є й сценарист, й художник – постановник, й звукоосвітлювачі і т. п.
Давайте знайомитися із акторським складом вистави «Лав сторі». Хтось вже не вперше на сцені, грали у «20 хвилин із янголом. До прикладу, декоративщик Іван Ходанич, який зіграв господаря, у студії із самого початку, на заняття доїжджає аж із перечинських Дубриничів, Юрій Фірцак (Сусід) із Іршавщини, а нині приватний підприємець в Ужгороді, зіграв і сусіда, і янгола одночано «Все, що було зі мною в цьому театрі, було неважко», – каже. А от Світлана Лемко, яка зіграла роль Свині, ужгородська юристка, а нині мама в декреті. Розповіла, що прийшла в театр, коли носила під серцем донечку Ясмін. «Буде акторкою. Я не вперше на сцені, але день прем’єри був якимось дивним, так переживала», – не приховує дівчина. Тетяна Скира родом із міжгірської Колочави, в Ужгороді працює медиком. У виставі зіграла доньку господаря Дашку, а от Дмитро Рой (пес Кіпіш) – ужгородець із донецьким корінням вже встиг знятися у короткометражці. Фотографиня Тетяна Хоменська теж грала у «20 хвилин із янголом». У «Лав сторі» пробувалася на кілька ролей, але із режисером зупинилися на вагітній корові Зіроньці.
Дебютував на сцені у прем’єрі менеджер Ігор Громихін (у виставі – син сусіда Іллюша) – із ужгородського Глибокого. «Перед виходом не хвилювався, але вже на сцені почав труситися. Потім якось адаптувався», – поділився хлопець. Підприємиця Олена Брігіда, що зіграла Півня, із Запоріжжя, вже 5 рік в Ужгороді. Її прийшла підтримати донька Марта. «Я добре знала слова, тому не переживала. Звісно, хотілося б на себе збоку глянути. Нині просто хочеться відпочити», – каже Оленка. Психологиня Тетяна Вайда теж новачок. У п’єсі мала роль Кобили. «У студію прийшла позбутися дитячих комплексів, а знайшла нових друзів і підтримку. Це так приємно», – каже. Й нарешті графічна дизайнера Ольга Слава у виставі має дві ролі – господині (у першому складі), й Кобили – у другому. «Мені не важко перевтілюватися», – не приховує.
Увага! 23 липня о 19.00 у обласному Будинку профспілок (Руська, 3) повтор прем’єри «Лав сторі» частково іншим складом акторок. На сцену вперше вийду я (Оксана Штефаньо). Працюю журналісткою, зіграю для вас вагітну Зіроньку, представниця ІТ –сфери Анна Сабадош перевтілиться у Дашку, а вже згадана Ольга Слава зіграє Кобилу. Натомість аніматорка й представниця ФРІ Надія Ваць, яка вийде на сцену теж вперше, пробувалася на кілька ролей. Зупинилися на собаці на ймення Кіпіш. Інна Мінєєва, яка працює держслужбовцем, вийде на сцену не вперше (грала в «20 хвилин з янголом»), й буде Півнем. Журналістка Ірина Міллер теж вийде на сцену вдруге. Якщо у попередній виставі зіграла скрипальку, то в «Лав сторі» – завжди заклопотану господиню. У групі ще є тренерка із зумби Олена Арбузна, яку чекайте на сцені вже найближчим часом у ще одному акторському складі п’єси. Тож приходьте й підтримайте аматорський театр. Квитки можна придбати на місці перед виставою.
Оксана Штефаньо
Фото авторки.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.