Мої друзі у ФБ не дадуть збрехати – особисте і рідні – не для душевного ексгібіціонізму. Проте рік, що минув, саме цією подію залишиться в моїй пам’яті, і саме цим маю намір поділитися.
Я знаю, що випадає говорити про питання більш серйозного масштабу. Проте… У моєї країни зі східним сусідом, усе ж, є дещо схоже. Якщо в Росії є дві одвічні проблеми – дУрні та дороги, то в нас їх теж 2. Будучи людиною, принаймні, зовні інтелігентною, публічно ці терміни не назву, однак мова йде про два омоніми: п…ть. Не навчена красти, а брехати не вмію, тому говорю те, що думаю: пишаюся своєю родиною і вам зичу того ж!
Враження вчительки зі Львова від подорожі до Парижа, організованої її внуками, записані з її слів (з обома сторонами, як ви розумієте, у мене – тісний родинний зв’язок)).
МРІЇ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ
Мрія побувати в Парижі, здавалось, була нездійсненною. Тим більше, у моєму віці (адже мені вже під 80). Аж раптом дзвінок від дітей (старшого внука і його дружини): "Готуйся, ми летимо в Париж". Сприйнялося це, як жарт. Але виявилося, що таки летимо з Дебрецена у призначений час. Відступати не було куди. Як виявилось це була мрія мого внука – показати мені Париж. Хвилюванню не було меж, але почала збиратися. Молодший внук сказав, що забезпечить мою поїздку зі Львова до Дебрецена. І ось настала пора вильоту в Париж. Летіли ми із старшим внуком до Парижа в аеропорт Бюве. Думалося про все, аж раптом приземлення. Час пролетів дуже скоро, і ми в Парижі.
Здавалось, що можна побачити за 3 дні в Парижі? Адже знаємо про це місто багато. Хотілось би побачити усе. Тому зразу у той же день після влаштування в готелі вирішили почати з Ейфелевої вежі.
Побачити цей витвір своїми очима – це безумовно щось! А піднятися на найвищу площадку, погода була чудова – це щось неймовірне! Ти у небі, а навколо панорама Парижа. Це – велично. Перебування тут зайняло практично першого півдня.
Додому поверталися втомлені, море вражень, адже завтра знову ознайомлення з "чудесами" цього міста.
І ось ми перед Лувром. Вражає піраміда своєю величчю і красою. Що чекає попереду? Адже побачити Мону Лізу і усе, що там зібране – це теж загадка. Тисячі картин, скульптури, знахідки минулого – це справді вражало. Ми у королівській вітальні, виявляється: ось, очевидно, як жили королі. Мимоволі порівнюєш з життям "наших королів". Щоб ознайомитись детально з усім, очевидно потрібно було значно більше часу. Ми витратили всього 6 годин.
Другу половину дня ми провели у прекрасних парках, блукали вулицями міста, насолоджувались архітектурою, зупиняючись на кілька хвилин випити вина чи кави у кав’ярнях, яких так багато. Стомлені, але щасливі повертались пізно ввечері на короткий відпочинок, адже за 2 дні пішки ми подолали понад 30 км. У мої-то роки!
Зранку третього дня ми уже в центрі. Острів Сіте, звідки починався Париж. Нотр дам Де Парі – усе це треба бачити. Палац неймовірної краси. Цікава історія його, але він збережений і дотепер. А далі Монмартр.
Як і всюди, квартал митців, які завжди у пошуках цікавого, непередбачуваного… Відвідали і потрапили на службу в Базиліку Сакре-Кер. Досить цікаво. З гори Монмартру відкрилась би знову панорама Парижа, на жаль, цього дня було трохи похмуро, та все одно – вражаюче. Час летів надзвичайно швидко, а хотілось ще пройти вулицями вечірнього міста. І ось ми нарешті на Єлисейських Полях, довжина яких, виявляється, 2 км, долаємо пішки аж до Тріумфальної арки. Піднятися на гору уже не вистачало сили. Цього дня ми пройшли понад 20 км.
Здивувало мене і паризьке метро: власне, не сама інженерія побудови, а от новітні маршрути, які рухаються без водіїв, це справді для мене щось надзвичайне, навіть коли довелося сидіти на місці водія. І таких див упродовж трьох днів перебування у цьому місті було немало.
Я побачила надзвичайно багато, хоча за своє життя бувала у багатьох містах (Відень, Москва, Санкт – Петербург, Кавказ, Прибалтика, Будапешт, Варшава, Молдова, Севастополь), а тут, дякуючи дітям, і Париж. До речі, квитки з Дебрецена до Парижа і назад коштували на двох усього 80 Євро.
Побачити Париж і вмерти? Ні, не вмирати, насолоджуватися красою і величчю цього міста, пізнавати Світ і продовжувати, жити!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.