Платіж зараховано до бюджету несвоєчасно з вини банку: на кого покладається відповідальність?

Згідно з п. 8.1 Закону від 05.04.01 р. № 2346-ІМ далі – Закон № 2346) банк зобов’язаний ви­знати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його нал­адження. У разі надходження розрахункового документа після закінчення операційного часу банку зобов’язаний виконати доручення клієнта пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші строки виконання доручень клієнтів.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу, п. 22.9 Закону № 2346) банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Крім того, п. 22.7 Закону № 2346 визначено, що в разі відмови з будь-яких причин у прийнят­ті розрахункового документа на переказ коштів банк має повернути цей документ клієнту не піз­ніше наступного операційного дня банку із зазна­ченням причини повернення.

Таким чином, подавши до банку платіжне до­ручення, платник виконав своє зобов’язання зі сплати податку з моменту ініціювання переказу, тобто проставлення банком у верх­ньому правому куті платіжного доручення відмітки «одержано».

Отже, за наявності в клієнта коштів на рахунку банк несе відповідальність за своєчасне здійс­нення платежу за дорученням такого клієнта.

Така відповідальність для банків у вигляді пені встановлена п. 129.6 Податкового кодексу (далі – ПК), за винятком випадків, коли строки пере­рахування податків, зборів порушені внаслідок регулювання Нацбанком економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на кореспондентському рахунку (п. 129.7 ПК).