Це вулиця Ольбрахта в Ужгороді (літ. псевдонім Каміла Земана (1882 -1952 рр.), чеського письменника єврейського походження, який у 20-30-х рр.. 20 століття проживав в Ужгороді саме на цій вулиці, в будинку під номером №21).
Але мова нині не про це. З лівого боку вулиці (якщо прямувати вниз до вулиці Анкудінова), ужгородці і гості можуть побачити у горі ряд «воріт». Минулого тижня Uzhgorod.in виявили, що не всі вони на місці. Ба, навіть більше, хтось намагається там робити підкоп. Підійшовши ближче, побачили, що там таки є хід. Знаряддя праці не помітили, хіба що сміття. Але залізти туди не наважилися…
Бо, за свідченнями істориків, саме тут в андезитовому тілі Замкової гори були старі винні підвали. «Коли були вирубані перші з них – невідомо. Сама ж вулиця виникла у другій половині 19 століття, але ще в 1890 році тут вже було 11 будинків. Її назвали Підвальним рядом», – розповідає знаний ужгородський історик Йосип Кобаль. Цю назву вулиця зберегла і в міжвоєнний час. До Першої світової війни Підвальний ряд був одним із улюблених місць відпочинку ужгородців. У вихідні й святкові дні багато з них навідувалися сюди, щоб скуштувати місцеві вина (рислінг, фурмінт).
Традиції ужгородського виноробства дуже давні і сягають середньовіччя. Околиці міста гористі, а вулканічні грунти, збагачені залізом, а також теплий клімат створили сприятливі умови для вирощування винограду.
«Є письмові відомості про те, що Другети наділили виноградниками павлікіанців на Виноградній горі (1384) і Горянських горах (1482).У 1631 році на околицях міста вже було 17 виноградників на горах Дерек,Тарша, і Новій. А вже наприкінці 17 століття їхня кількість сягнула 20, – веде далі пан Кобаль. – У панському фільварку, що розташовувався із північного боку Замкової гори,було спеціальне приміщення, де виготовляли вино, бочки. Саме вино зберігалося у підвалах замку. Його використовували для власних потреб і продавали. Причому, не тільки у місті, але й далеко за його межами. Не випадково, у 17 столітті на гербі міста з’явилися три виноградні лози, що свідчило про велику роль виноградарства. Після урбаніальної угоди 1868 року більша частина колишніх урбаніальних винних підвалів перейшла до рук міста. Останнє передало їх окремим власникам, зокрема, й на вже згаданій вулиці Підвальний ряд. У 1891 році занесена із Америки філоксера знищила всі ужгородські виноградники. Їх довелося відроджувати заново. Але вже на початку 20 століття ужгородці знову могли насолоджуватися власним вином у студених пивницях Підвального ряду».
Нині, скоріш за все, ці приміщення у приватних руках. Але що за воротами – не відомо, бо закриті на замки.
.
.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.