«Бабин вечір» і Водощі завершують цикл різдвяних свят. Цього дня церква накладала на своїх вірників піст, навіть незважаючи на те, на який день тижня припадало 18 січня.
Так само, як і на Святий вечір, відзначає відомий закарпатський краєзнавець Юрій Чорі, готувалася пісна святкова трапеза із великою кількістю страв. Обов’язковим ритуальним елементом вечері був хліб – керечун – один із 9 – 12 калачиків, що був спечений у переддень Різдва, і відкладений до «бабиного вечора». Керечун лежав на рушнику посеред столу, у ньому горіла освячена свічка. Домашні молилися (домашня челядь), добрим словом згадували душі померлих родичів, запрошували їх до столу.
Потім за народною традицією, відзначає Ю. Чорі, на «бабин вечір» бралися за гадання. Дівчатам – відданицям кортіло вивідати щось у долі. Гадали на вуглику, який кидали у миску з водою: потоне – не засватає коханий, лишиться на плаву – готуйся до «свальби». Гадали також на ножах і ложках, підкидуючи в руці: якщо падав ніж – бути сватачеві, ложка – буде дівувати. Гадали й на чобітках, варениках, кілках у городині (огорожі) й т. д. Старші теж ворожили. Була це господарська, оздоровча ворожба, яка проводилась із добрим розумілися на цілющих властивостях лікувальних рослин. Ворожілі були в кожному селі. Через те в народі й нарекли цей вечір «бабиним».
». Після цього вечора по хатах чути було світські пісні, а колядувати й вітатися «Христос родився!» не рекомендувалося. Треба було знову вітатися «Слава Ісусу Христу!» Так само відповідали: не «Славіте Його!», а «Слава навіки Богу!» Це правило вступало в дію з 19 січня, тобто Богоявлення і хрещення Господнє.
У день Хрещення Господнього (Богоявлення) всюди відбувається освячення води, відзначає Ю. Чорі. Спершу у церкві, потім на річці. Йдуть усією процесією, з корогвами і молитвами. На річці, якщо вона скована льодом, роблять проруби, і священик святить воду. Ось чому називають це свято Водохрестям, а на Закарпатті – Водощами. Люди набирають з того проруба воду в посуд і несуть додому. Її зберігали й використовували як лікувальний засіб. Нею кропили обійстя й помешкання, щоб прогнати злих духів.
Відомий народознавець Василь Ґренджа-Донський писав, що дівчата відливають у воді віск із фігур застиглого воску, розшифровують значення кожної фігури. У деяких місцевостях дівчата, заплющивши очі, несуть керамічні глечики до огорожі, й коли попадуть на кіл, то того року слід чекати на сватачів. Підкидують ложки й виделки. Якщо випаде з рук ложка, то того року не прийде сватач, якщо виделка – то треба готуватись до весілля. Також кидають постолами або черевиками до дверей, і коли черевик повернений передньою частиною до хати, то незабаром прийдуть сватачі.
До Богоявлення, ще раненько, візьме газдиня керечун і качає його, мов колесо, аж до річки чи потока. Хліб намочить у воду і знову несе додому. Потім керечун із сіллю дають худобі. На хрещення Господнє освячують ріку. Кожен газда набере у відро чи коновку води й несе додому. При самому освяченні багато хто з чоловіків, хоч би який мороз був, забреде по коліна у річку, щоб бути здоровим і не хворіти. Хлопці миються водою, потім витирають обличчя хусткою гарної дівчини, щоб бути гарним.
На «бабин вечір», як і на Святий вечір, вечеря повинна бути пісною. По дорозі до церкви господарі набирають воду у відра і ставлять їх підряд одне за одним. Далі священик освячує воду.
Потім кожен приносить відро додому. Зранку, йдучи по воду, потрібно одягати гуню, тоді господарство цілий рік буде добре вестися. В. Ґренджа-Донський відзначає, що «бабин вечір» називається тому, що тоді баби найбільше ворожать. Хай ворожать, тільки, щоб язиком «не ляпали». Як сказано у Соборному посланні святого апостола Якова (третій розділ): «Язик – зло безупинне, язик – це вогонь, повний смертельної отрути».
Юрій Жаткович, священик, народознавець, відзначає, що на «бабин вечір» цілий день не можна нічого їсти, тільки ввечері – пісну страву.
На Водощі буває велике освячення води у церкві, на річці чи потоці. Коли освячення води на річці закінчиться, то тоді майже всі умиваються, щоб протягом року бути здоровими та свіжими. Кожен господар (газда) несе освячену воду додому, яку зберігають і при потребі п’ють. На Водощі, в наступні два дня священик ходить по селу й освячує хати, господарства. Вірники, які цього хочуть, дають йому зерно, гриби, горіхи, яйця, прядиво або гроші. Якщо на Водощі дуже холодно, то тоді буде добрий рік.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.