«Павло Бедзір не дивак, а просто чужинець у нашому культурному середовищі», – переконаний художник Павло Ковач (ФОТО)

12 липня 2016 року, через 14 років після смерті художника,  майстерню Павла Бедзіра таки відкрили. Перш за все, завдяки учню і хорошому другу Бедзіра – художнику Павлу Ковачу.

 Сам Ковач розповідає: «Павло Бедзір цікавив мене десь  із 1978 року, коли вперше зустрів його в місті, потім розмовляли в майстерні… Зараз я вже кілька десятків років  є членом Спілки художників і прийшов до такої думки, що у кожного є свій образ Бедзіра – фіґляра, дивака, який то стоїть на голові, то йогою займається…. Думаю, Павло не дивак, а просто чужак у нашому  культурному середовищі. Чужак, тому що всі його ідеї ми приміряємо до себе, вони нам не підходять і ми їх відкидаємо. Але ми не можемо його  відкинути. Хоча б тому, що тоді його  не вистачатиме  у нашому місті. Ідея цього музею-майстерні не в тому, щоб згадувати, яким був Павло. А наскільки він людина, яка не вписується в контекст… Приємно, що молоде покоління сприймає нормально Бедзіра. Це ці люди, які бачать і відчувають, а не посилаються на спогади.

Бібліотека Павла Бедзіра

У бібліотеці Павла є все, що сьогодні актуальне.  Збереглись  журнали, де художник підкреслював філософські думки, таким чином спілкуючись з філософами. Він слідкував за публікаціями…Збереглось багато книжок угорською…  Тож майстерня-музей відкрита, користуйтеся, якщо вам цікаво.

Мистецтвознавець Михайло Сирохман згадує: «Павло Бедзір помер 14 років тому, напередодні свята Петра і Павла. Письменник Скунць тоді так і написав: «Павло покинув Петра на свято Петра і Павла». Тоді ми що змогли перебрали і перенесли з його квартири. Та створення музею Бедзіра, на той час, було абсолютною ілюзією. Тому що квартира була не приватизована…

У нас виникла ідея щось поставити на цвинтар. Ми почали збирати на це гроші. Тривало це 4 роки.  Скульптор Василь Роман зробив шикарний пам’ятник, де присутнє все: і наше ставлення до Бедзіра, і його філософія, і уявлення про щось, що любилося Павлу Бедзіру… В Спілці за життя  Бедзіра сприймали неоднозначно, не рахувалися з його судженнями,  способом життя, але й він так само не рахувався зі способом життя інших. ..

Після смерті художника регулярно працювала галерея  «Коридор» . Та не вірилося, що вдасться зробити якийсь пункт, де можна «зустрітися» з Бедзіром було  важливим. Без пафосу. Це була нормальна жива бесіда і спілкування, яке допомагало стати на ноги і знайти свій творчий шлях…

Відкриття музею-майстерні

Павло Ковач зателефонував і розповів про відкриття музею-майстерні,   мені не вірилося. Тут стільки мотлоху стояло. Павло  розібрав його. Для того,щоб можна було зайти, посидіти, погортати книжки, які колись на стелажі стояли… Добре знати, що тепер така місцинка в нас є. Головне міркування зараз:  як це «устатутити», щоб усе це збереглося, раз воно вже зроблено? 

Музей відкрито в  неформальній галереї "Коридор", що на вулиці Пархоменка.