Як розповіла керівник наукового відділу Ужанського національного парку Інна Кваковська, цьогорічної осені, досить щедрої на гриби, у ході однієї з наукових експедицій на гору Стінка на околиці села Сіль Великоберезнянського району науковці знайшли незвичайний вид гриба – ксиларію довгоногу (латинська назва – xylaria longipes). Він твердий за консистенцією, росте на мертвій деревині, його плодові тіла зовні схожі формою на темно-сіру або чорну булаву, 4-10 см висотою, за що англійці прозвали його пальцями мерця (dead man’s fingers).
– Цікаво, – продовжує кандидат біологічних наук І. Кваковська, – що вчені виявили дивовижну здатність цього і ще одного виду гриба (physisporinus vitreus) позитивно впливати на якість деревини. Зокрема, професор Френсіс Шварц зі Швейцарської федеральної лабораторії матеріалознавства і технологій «Empa» винайшов метод обробки деревини, що змінює акустичні властивості природного матеріалу.
Відкриття засноване на використанні спеціальних грибів і здатне наблизити сучасні скрипки до звучання знаменитих творінь Антоніо Страдіварі (про це пише журнал «Science Daily»).
Професор Шварц переконаний, що два види грибів (phy¬sisporinus vitreus і xylaria longipes) спроможні розкладати ялину і платан (дві основні породи, які використовують у виробництві скрипок) до такої міри, що якість звуку значно поліпшується.
Дослідник пояснює, що зазвичай гриби зменшують щільність деревини і негативно впливають на швидкість проходження звукових хвиль. А от унікальна особливість згаданих грибів – навпаки, у значному стоншуванні клітинних стінок матеріалу.
Причому навіть на пізніх стадіях розкладання тверда структура дерева зберігається, завдяки чому швидкість звукових хвиль залишається високою.
Навіть після зараження дерево стійке до деформації, а матеріал згодом обробляється газоподібним окисом етилену, що повністю зупиняє подальше проростання грибів.
Тепер професор Шварц працює над проектом, у рамках якого до 2014 року із «зараженої» деревини заплановано створити 30 скрипок. Учений переконаний, що відкриття може в майбутньому надати можливість молодим музикантам грати на інструменті, що за якістю звуку наближається до дорогої і не доступної для більшості талантів скрипки Страдиварі. Для перевірки своєї здогадки професор Шварц проробив цікавий експеримент.
Майстри Мартіна Шлезке і Міхаель Ронхаймера з попередньо обробленої грибком деревини зробили кілька скрипок. А після провели так званий «сліпий» тест: скрипаль Метью Траслер грав по черзі на виробі, виготовленому за технологією Шварца, і на автентичній скрипці Страдиварі 1711 року, стоячи при цьому за завісою. Професійні музиканти, експерти і звичайні любителі скрипкових концертів вирішили, що Траслер обидва рази грав на інструменті Страдиварі.
Великий італійський майстер застосовував деревину, заготовлену в холодний період між 1645 і 1715 роками. В умовах тривалої зими і неспекотного літа дерево росло особливо повільно і рівномірно, отож отриманий матеріал відрізнявся низькою щільністю і високим модулем пружності – властивостями, необхідними для ідеального звучання інструменту. Досі сучасні майстри могли тільки мріяти про деревину з такими тональними якостями, – стверджує видання.
Не виключено, що великий майстер із Кремони також знав про властивості грибів-помічників, адже тодішні тривалі зими і холодні літні періоди не тільки змушували дерева рости повільно і рівномірно, але й сприяли їх інтенсивному ураженню різними видами грибів. Можливо, і закарпатські клени-явори та ялиці, заражені ксиларією довгоногою, послужать у майбутньому матеріалом для створення унікальних музичних інструментів.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.