Озерна, струмкова, райдужна: Закарпаття славиться форелевими господарствами (ФОТО)

В Україні зустрічається три різновиди форелі. Всі види форелі водяться в річках Закарпаття, повідомляє zak.depo.ua. 

Зловити форель часто вважається чи не найвищим пілотажем. Закарпатці ж, аби порадувати гостей краю, роблять все для того, аби забезпечити туристам казкову риболовлю. Та так, що навіть запеклі противники рибалки не хочуть кидати вудочку, поки не впіймають одну-дві царські рибини, а вперті нелюбителі риби не встоять перед вишуканим смаком карпатської форелі.

Ловля форелі є одним з найпопулярніших і найдоступніших видів відпочинку в Закарпатті, яке приносить задоволення не тільки професійним рибалкам, а й новачкам. Форель, або, як називають її місцеві, пструг – царська риба. Вона належить до родини лососевих, як і горбуша, кета, голець та харіус. Форель дуже вибаглива, водиться тільки в чистих гірських річках. Кращого екологічного індикатора, ніж вона, годі й вигадувати.

Форелеве господарство було розвинуто на Закарпатті ще за часів Австро-Угорщини, і сьогодні воно, успішно відроджується. У дикій природі, на форель можна натрапити, в основному, у гірській місцевості, оскільки ця риба любить холодну, чисту й прозору воду. Не можна зловити форель у водоймі, температура води якої сягає понад 20°С. Взагалі ловля форелі є чи не найвищим пілотажем рибальського мистецтва, і ті, хто зумів хоч одного разу її спіймати, ще довго цим пишаються. Справа в тому, що спіймати навіть дві форелі в одному місці майже неможливо. Щоби рибалити далі, потрібно йти вверх річкою або потічком. За день рибалки проходять 12-15 кілометрів.

Цікаво, що для форелі температура тіла людини занадто висока, і якщо взяти її руками, риба отримує опіки та серйозний шок. Тому справжні поціновувачі або роблять це у спеціальних рукавицях, або попередньо охолоджують руки у воді, або намагаються зовсім не торкатися здобичі.

У сотнях закарпатських ресторацій та ресторанчиках туристам пропонують скуштувати струмкову форель. У переважній більшості випадків власники, м’яко кажучи, обдурюють клієнтів. Справа в тому, що справжнього струмкового пструга, давнього мешканця карпатських річок, залишилося дуже мало, і ловити його для масових кулінарних потреб можна хіба що браконьєрським способом. Часто під виглядом струмкової форелі в ресторанах подають маленьку райдужну форель.

Рибалки кажуть, що різниця між струмковою та райдужною форелями приблизно така, як між свійською та дикою качкою. Струмкова форель не виростає великою, вона більш строката: має крупні червоні та чорні цятки по боках. У райдужної цятки дрібніші, лише чорні, а на боці – рожева смуга. За смаковими якостями гурмани надають перевагу рожевому м’ясу "диких" пстругів. Але у справжнього кухаря і райдужна форель посмакує не гірше струмкової.

Райдужна форель була завезена в Європу з Америки та акліматизована для тутешніх умов. Вона хоч і не така гарна, як струмкова, але більш витривала до високої температури води (може виживати навіть при +25 °С) та її забруднення, менше схильна до захворювань, швидше виростає і навіть може харчуватися рослинними кормами. Її розведенням віддавна займаються форельні господарства.

Скажімо, форелеве господарство Карпатського біосферного заповідника має 9 басейнів для нагулу риби та інкубатор, обладнаний 32 апаратами Шустера. Умови, в яких вирощують форель в рибгоспах, близькі до ідеальних – чиста джерельна вода, стерильні басейни і якісний корм. У рибнику утримується понад 65 тис. лососевих порід з мальками: форель струмкова, форель райдужна та голець американський. Струмкова форель розводиться виключно для випуску в численні гірські річки і потічки задля підтримки нечисельних природних популяцій, позаяк інтродуковані види – для комерційних цілей.

Щороку лісівники випускають у закарпатські ріки десятки тисяч мальків райдужної форелі. Приживаність мальків – близько 70 %. Аби форель після зарибнення приживалася краще, працівники лісомисливгоспів будують перепади на річках. Одна з функцій перепадів – під час паводків форель може ховатися в них, і рибу не зносило потоком.

На Закарпатті є багато готельних комплексів, приватних садиб, де знаходяться штучні озера та ставки, цілі форельні господарства, в яких розводять та вирощують форель для туристів. Так, на форелевій фермі в урочищі Шипот на Перечинщині, збудованій ще в п’ятдесятих роках минулого століття, рибу розводять у 32 басейнах. Воду беруть із гірської річки, яка протікає поруч, а фільтром слугує саморобний водоспад. Щороку тут вирощують 30 тонн королівської форелі. Кілограм продають за 150 грн, а літр ікри – за 1600 грн.

А в селі Колочава на форелевій фермі щодня ловлять 40 кг райдужної форелі. Власником ферми є Володимир Дзюба. Чоловік родом з Вінниччини. Він єдиний в Україні створив природну форелеву ферму, яка стала одним із найцікавіших і найазартніших місць відпочинку у селі. Риболовля та приготовлена форель на свіжому повітрі залишають приємні спогади на все життя.

У кількох водоймах рибу вирощують від малька до дорослої особини, процес триває два роки. За цей час, харчуючись натуральними кормами та кочуючи з одно басейну до іншого, риба досягає товарної ваги – 500 грам, проте є чимало таких що виростають до 600-700 гр. Спіймати таку – справжнє везіння!

Наостанок кілька порад з приготування пструга. Кухарі кажуть, що форель запікають із лускою, бо вона дуже дрібна, тож запечеться так, що ніхто не відчує. М’ясо не тхне болотом, як у річкової риби, бо живе пструг у чистій джерельній воді.

І один із десятка рецептів. У столову ложку оливкової олії додати чайну соняшникової, гілочку тмину, розмарин, трохи цукру, сіль та перець. Настояти 10 хвилин і натерти тушку форелі. Розпластати її на залізне барбекю, стиснути і поставити у гарячу пічку. А духовку радять розігріти до 200°С і запікати 10–12 хв. Один раз перевернути. Подавати із чверткою лимона. І обов’язково – сухе біле вино.