Останній ромський скрипаль Закарпаття

Його захоплення нині – рибалка… Музикант, який запалював зали по всій території СРСР, нині живе спогадами, тішиться житейськими дрібницями, насолоджується кожним прожитим днем і розповідає про головну справу свого життя… Скрипка –  музичний інструмент, з яким у всьому світі  асоціюють ромів, і не лише нашого краю. Інструмент, який пробуджує душу…

 Євген Лацко- один з останніх славетних  ромських скрипалів Ужгорода. 

– Як так сталося, що у наших закарпатських ромів головний інструмент – скрипка? 

– Скрипка – це душа… Мене тато почав навчати з 5-ти років грати на скрипці.

– Тато вас примушував грати? Чи ви самі хотіли?

– Сам. Це не школа. Ромське навчання – без нот. Потім вже – ноти. Взагалі нотну грамоту я почав вчити, коли мене забрали до армії, в Мурманськ. Там в колективі я вчив ноти.  В армії музиканти були дуже талановиті. З консерваторії викладачі  приходили. Мене навчали.  Я перший скрипаль був у колективі.

– А потім, після армії ви приїхали додому…

– Я знову почав грати в «Угорських мелодіях».

– Як створювався колектив «Угорські мелодії»?

– Це давно було… Легоцький – засновник колективу «Угорські мелодії». Лише у нас тут, в Ужгороді були угорські музиканти, як в Угорщині. Вони заснували цей колектив. Там і закарпатці, українці були.

– Про яких друзів-музикантів ви нам можете розповісти, з ким ви найбільше дружили?  

– З Угорщини… Із симфонічного оркестру, його вже немає – Берти Лоция, помер… Це – мій друг. Він заснував симфонічний оркестр, який і досі існує. Також Шандор Лакато  грав неповторно! Сам Давид Ойстрах хвалив його, що він – найкращий скрипаль у світі. Такого скрипаля немає. Багато хто зараз намагається виконати його композиції, і не можуть… Це складніше, як записи Паганіні.

– Як передається ромська гра без нот?

– Ромська гра… Багатьом складно навчитись грати  без нот… У ромів -інший слух. Такі музиканти і досі… лише євреї та роми. У Москві консерваторію закінчив Граф Муржа. Старий Муржа слабий був музикант, зі мною грав. Син його – віртуоз у Москві, Граф Муржа. Америка його визнає. Я вчив його грати угорські мелодії.  Він такий скрипаль, що… Сам Співаков, «Віртуози Москви»…. Граф першу скрипку грає, Співаков – другу. – Як ви бачити розвиток скрипки у нас в Ужгороді? Є молоді люди…– Ні, навіть син мій не хотів вчитися. Покинув школу, і все. Йому така робота не потрібна. Раніше  усі хотіли навчитися…  Діти, всі. А зараз ніхто не хоче навчатись грі на скрипці.

– Зараз не популярна ромська музика чи що? Я не розумію.

– Вони так думають, молодь.

– Виходить, ви – останній скрипаль ромський!

– Так, я найстарший скрипаль. Уже нікого немає, усі померли.

– Які раніше музиканти були? Скільки їх було в нас, в Ужгороді?

– Багато їх було. Майже  вся область була скрипалів… А з ким я почав грати, то були дуже відомі музиканти – Шандор Рошташ. Ми їздили до Сочі, в Ялту – перші місця посідали. По всьому Радянському Союзу грали.  Потім вже – по ресторанах, інше життя було. У «Верховині», «Едельвейсі» грали. Ми готель «Закарпаття» відкривали з Рошташом 80-му році – угорський зал. Потім у «Скалі» працювали…

– Як ваша жінка ставилася до того, що ви зникали на цілий день?

– На цілий тиждень зникав!  З друзями гуляли.

– Такі от – музиканти!

– Так.

– Пішли в ресторан грати…

– Що заробили, то і пропили.

– Молодці! А додому що приносили?

– Нічого (посміхається)

– Жінка що казала?

– А жінці, що до того? (посміхається). Раніше весь час так було… Зараз вже не гуляємо, вже постаріли, куди…

– Зараз ви чим займаєтесь?

– Чим?! Музикою. На рибалку ходжу щодня.

– У вас таке цікаве прізвисько – Куку…

– Так це бабуся назвала мене так.  Є така пісня «Дініку», ромсько-румунська. Я грав у дитинстві жайворонка.  Вона мене назвала Куку. Ось чому. Через скрипку назвала!

– Ви – справжній скрипаль! 

– ТАК!

Він із сумом згадує померлих друзів і колег, ховає бісики в очах – при згадці про запальні молоді роки, і так щемно виводить на скрипці мелодії, що вивертали і продовжують вивертати душу, здобуваючи з її глибин найпотаємніше… «Куку» – саме так його знають старійшини і справжні поціновувачі справжньої музики. Євген Лацко… Так хочеться вірити – не останній ромський скрипаль Закарпаття!