Заздалегідь ніколи не вгадаєш, коли на Закарпатті «підуть гриби». На дворі осінь, ніби саме час для тихого полювання. Але числені знайомі-грибарі повертаються з лісів дещо розчаровані. «Нема дощу – нема й грибів», – буркотять вони у відповідь на запитання «Ну, що, скільки набрав?».
Взагалі-то чітким індикатором появи в лісах грибів є ужгородські ринки. У сезон вони з’являються не лише на прилавках, але й просто на тротуарах навколо базарів, в тому числі й центрального – на пл. Корятовича.
Ми сьогодні вирішили зайти на «Зелений ринок» і трохи прицінитися до дарів лісу. І… пішли ні з чим.
Насправді трохи грибів є. Трохи сумна бабуся біля входу виклала дві кілограмові купки. –– Двістапійсят! А сисі, зліва, можу й за двіста уддати, – дещо пожвавилася вона, коли ми поцікавилися ціною. – Айбо не фотографуйте ня, я вто не люблю, – додала, побачивши об’єктив.
– Домовилися, бабцю, не будемо. Ми лише ваш товар сфотографуємо, кіть ви не проти… Подякував.
250 за кіло білих. Недешево, погодьтеся. А що там всередині ринку? На жаль, також не густо. У однією продавчині бачимо білі гриби просто в невеличкому мішку. Крупні, гарні, і на вигляд зовсім без черваків. І – за ті самі 250 грн за кілограм.
– Будете фотографувати – платіть євро за це, – жартує газдиня…
– Добрі, – погоджуємося, – але спершу заплатіть нам за рекламу…
На тому й розійшлися…
Побачити ще грибні пропозиції пощастило лише на одному прилавку… Теж 250 грн. Що поробиш, дефіцит.
Також кинулося в очі, що на ринку не пропонують більше ніяких інших сортів – ані підберезовиків, ані лисичок, ані червонокнижних «квочок», навіть голубінок-сироїжок катма. Що ж це за осінь така непутяща…
Нарешті пощастило побачити трішечки опеньків.
Просять за них вп’ятеро менше – півсотні за кілограм. І ані гривнею менше.
Схоже, любителям грибочків треба купляти шаманський бубен і камлати, аж поки на небі не з’являться важкі дощові хмари.
Чи може – та ну їх, оті гриби?. Така гарна погода, цінуймо її.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.