Зима у розпалі, наша представниця – на юніорській олімпіаді, лижники та сновбордисти готуються до відповідальних стартів, а міністерство продовжує курс економії на «білих» видах спорту – чим не привід поспілкуватися із виконавчим директором обласної федерації лижних видів спорту Аланом Капралем.
«Найважче – з’ясувати, хто за що відповідає»
– З лижною федерацією в області не завжди все було гладко. За два роки, відколи Ви на посаді, стало ніби спокійніше й конструктивніше…
– Справді, було багато протистоянь, тертя. Вся енергія функціонерів була спрямована в неконструктивне русло. Виникло питання компромісної, неодіозної фігури, аби налагодити нормальний робочий процес, щоб відстоювати права спортсменів, розвивати інфраструктуру, слідкувати за діяльністю ДЮСШ тощо. Я на той час пройшов лижну школу в Катерини та Йосипа Пеняків, мав досвід роботи як у спортивній галузі (у гірськолижному комплексі «Красія»), так і на чиновницькій ниві (понад 5 років в обласній раді та ОДА), тому мою кандидатуру й підтримали.
– У чому секрет успіху і що було найважче на перших порах?
– Найважче – з’ясувати, хто за що відповідає і хто на що впливає. Бо коли мова йде про присвоєння якихось досягнень, бажаючих багато. Починаючи від тренерів і закінчуючи функціонерами різних ланок. Але коли йдеться про реальну підтримку спорт¬сменів, то часто з’ясовується, що держава не може, а інші не дуже й хочуть. Тож знач¬на частина тягаря лягала на «Фішер-Мукачево».
– З приходом нової обласної адміністрації певні види спорту отримали палких ентузіастів та меценатів. Ви відчули якийсь «протекторат»?
– Якоїсь особливої уваги чи підтримки не відчули. Досі кожен виїзд спортсменів на змагання – головний біль. Адже якщо за допомогою «Фішера» хоч якось перекриваємо питання спорядження та інвентаря, то в питанні фінансування – дуже сутужно.
– Це загальноукраїнська тенденція: задекларована жорстка економія, зокрема суттєво урізане фінансування зимових видів…
– Ми важко сприйняли таку звістку. З одного боку, це був шок як для спорт¬сменів, так і для тренерів та функціонерів. Адже для Закарпаття та України зимові види – в числі перших, які прославляють імідж країни на найпрестижніших турнірах. З іншого боку, це вкотре стало ілюстрацією того, що не вельми доцільно об’єднувати на міністерському рівні кілька різнопланових відомств. Бо однозначно буде «перекіс» у певний бік, а необізнаність в інших сферах призводить до непоправних рішень…
– Тобто цими рішеннями Київ, зокрема, погіршує підготовку і перспективи представництва на наступній зимовій Олімпіаді?
– Завжди кажу, що Олімпіада – не самоціль. Це лише бонус, результат комплексного підходу. А основна мета – мережа спортивних шкіл, налагоджена система спортивного виховання в школах і як результат – здоров’я нації.
«Після відомих спортивних сімей – прірва»
– Нинішня ситуація може призвести до якихось серйозних наслідків?
– Ну, зокрема, прогрес припиниться після того, як закінчаться досягнення знаних у краї спортивних сімей – Пеняків, Чундаків, Білосюків, Гісемів, Мінаїв та інших. Вони прогресували швидше наперекір, ніж завдяки підтримці. Лише на власному ентузіазмі та старішій, ще радянській тренерській школі й батьківському бажанні. Ба навіть їх область може втратити як тренерів. А це вже буде кадровим ударом. Адже кому, як не їм, готувати прийдешню зміну?
– Тобто ви вважаєте, що теперішня молодь менш перспективна?
– Ні, є окремі талановиті спортсмени. Але немає такої потужної генерації. І та молодь, що є, не відчуває своєї потрібності, належної підтримки…
– Як реагує на ці процеси «спортивне» управління ОДА?
– Вони, звичайно, стараються хоч якось пособити. Але особливих приводів для оптимізму немає. Ми пробували півроку тому чітко домовитися, аби знати – скільки нам на квартал виділять хоча б приблизно коштів, аби розраховувати на ці фінанси. Але у них зв’язані руки, адже не отримують повної суми річного бюджету, а мусять кошти розподіляти «за фактом поступлення». Крім того, бюджетне законодавство настільки недосконале, що поки сформують усі бюджети, січень та лютий практично не фінансовані. А для нас це гаряча пора! Знову ж таки, коли починають надходити певні кошти (весна-літо), то вони вже більш потрібні іншим видам. От і виходить, що наші досягнення – найвагоміші, а на фінансуванні це не відображається…
– Якось можна змінити ситуацію?
– Намагаємося пробувати різні методи. Єдине, в чому впевнений: жалітися на кожному кроці або воювати – не вихід. Будемо переконувати, в тому числі депутатів облради, адже фінансування частково надходить з обласного бюджету, шукати компроміси з управлінням, дискутувати самотужки і через національних членів федерації.
«Боржавський хребет відповідає олімпійським вимогам!»
– А які конкретно функції федерації?
– Це, насамперед, захист інтересів тренерів та спорт¬сменів. Контроль чиновників, зокрема через центральний, всеукраїнський орган федерації. Якщо конкретніше – приміром, призначення тренерів має погоджуватися федерацією. Тобто, кого-небудь із вулиці не візьмуть. Далі – відслідковування принципів формування національної збірної (жовтень-листопад). Адже завжди були нарікання, що наших спортсменів якось штучно відсувають на другі ролі. Відзначу, що в багатьох випадках ці підо¬зри безпідставні. А проблеми наших спортсменів пов’язані з об’єктивними причинами: дисципліна, стосунки «тренер-підопічний» тощо.
– До більш конкретних тем. Зі всіх закарпатських кандидатів на юніорську Олімпіаду поїхала лише гірськолижниця Анастасія Горбунова. Як вона виступила і чому не брав участі Ігор Гам?
– Настя стартувала кілька днів тому. І хоча доїхала трасу (навіть потрапила до тридцятки!), проте отримала травму. Тож у комбінованій дисципліні (супер-гігант + слалом) виступила лише в першій частині. Натомість настояла, аби лікарі зробили все можливе, щоб стартувати ще в одній дисципліні – слаломі-гіганті.
Щодо Гама, то трохи не вистачило балів, аби кваліфікуватися. Причина, гадаю, криється більше в психології, дисципліні і стосунках із тренерським штабом, ніж у малій кількості стартів.
– Загалом, охарактеризуйте стан справ у лижних видах – щодо спортивної підготовки та інфраструктури.
– Прогресує сновборд. Чундак і Пеняк додають із кожним роком. Уже зарано списані фрістайлісти-акробати Кравчук та Аблаєв отримали ще один рік спортивної кар’єри і доводять, що можуть підніматися на п’єдестал найсерйозніших змагань. Крім того, берегівська школа акробатики намагається готувати молоду заміну, і коли Кравчук з Аблаєвим перейдуть на тренерську роботу, процес пришвидшиться. У лижних перегонах брати Білосюки пробиваються в національну команду. Щодо інфраструктури, то добре те, що Красія визнана базою національної підготовки. Там згодом відкривається окрема школа зі сновбордингу. Загалом же відзначу, що нинішні бази в області можуть витримати навантаження й стати хорошою підготовкою для юніорського та навіть національного рівня. Але не більше.
– Україна мала намір подавати заявку на зимову Олімпіаду 2022 року. Чи знайдеться у наших Карпатах місце, що відповідає олімпійським вимогам за перепадами висот для гірськолижних змагань…
– Була створена спеціальна група, в яку входили, зокрема, Йосип Пеняк-старший та я. Згідно із замірами та розрахунками Боржавський хребет відповідає вимогам. Але треба було розробити план техніко-економічного обґрунтування. Зазначу лише, що тендер виграла фірма, про яку немає жодної інформації в Інтернеті. І наскільки мені відомо, Україна так ще й не подала заявки…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.