У цій зарисовці – історія повної безвідповідальності і, даруйте за "ідеологізм" – несвідомості частини "бунтарів". Прикро, що доводиться "пікати" усю гостроту особливого стилю цього самобутньо несамовитого у своєму волемисленні автора. Розумний побачить… Як завжди, несамовито щирий – Olexa Mann:
"У гастрономі зранку завжди пожвавлення, бо там окрім всього, наливають і є столики для цих тонких процедур.
Переді мною в черзі декілька учасників цього процесу несподівано розтривожились, судячи за все після довгої політичної дискусії, початок якої я не чув.
Сухий старичок у кепці, явний харизматичний лідер думок у колективі, з акуратною гематомою під оком, в простонародії називаємою фуфляком, дуже голосно і впевнено гарчав інфернальним голосом, що "треба формувати колони, срочно їти на Київ і пиз…и злочинну владу". Упирав він в промові саме на "формуванні колон", повторюючи це декілька разів і показуючи рукою в бік парку, де напевно і знаходився той Київ. Жіночка, що стояла переді мною, хитала головою і заохочувально казала : "Так їх, так. Правильно той чоловік каже".
Сформована колона у вигляді черги повільно рухалась до каси.
Кремезна дама за прилавком, з розсипами бльосток через всю кофту і біцепсами, як дві моїх голови, спокійно відреагувала на зародиш повстання:
– Митрофанич, бл…, тихо будь, бо не наллю. Хулі ти тут зранку людей лякаєш?
– Нє, нє, тьотя Люда, тільки без нервів. Ми зараз самі того Митрофанича і уї…м. Бо за..в вже в край з самого рання – сказав другий в черзі за Митрофаничем.
– Диви мені Серьожа, щоб тихо було,- сказала тьотя Люда. – Я дивлюсь.
Я нарешті зрозумів, як скидали всіх тих гетьманів. І як миттєво і несподівано змінюються всі розклади в нашій історії".
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.