Непомітні ужгородські артефакти минулих епох

Фотоматеріал, наведений нижче – лише краплина в морі.

Насправді Ужгород, принаймні його стара, історична  частина, заповнений отакими невеличкими, не надто помітними, але дуже цікавими артефактами, які нагадують нам про минулі часи, минулі епохи.  Не лише найвідомішу, найбільш популярну добу Чехо-Словаччини (хоча як же без неї?) або Австро-Угорщини. Радянська епоха залишила також чимало об’єктів, що викликають цікавість.

Тому, прогулюючись улюбленим містом, варто часом уважно дивитися під ноги, або навпаки – вгору та й просто навколо. Ви побачите чимало цікавого. Запам’ятайте це все, сфотографуйте, збережіть. Поки не дотягнулася до них рука забудовників,  реконструкторів, покращувачів…

Перший приклад – невеличкий магазинчик наприкінці вулиці Берчені. Можливо, хтось з дослідників архівів і дізнається, що за крамничка була тут з самого початку. Але лише цього сторіччя це приміщення займали декілька різних ательє, майстерень, магазинчиків від секонд-хенду до запчастин. Зараз  магазин порожній, здається в оренду.

Проте найцікавіше в ньому – старі жалюзі, що закривають вікна. Вони ще ті, австро-угорські, автентичні. Хіба що багато шарів фарби приховують минулу красу та цікаву інженерну думку.  Подивіться на ці замки, на цих левиків з елементів декору. Приїдьте і доторкніться рукою до історії.

А придивіться лише до ручки дверей, що нині зачинені в очікуванні нового орендаря…

Це майже диво, що в наш час ці жалюзі збереглися. І дуже сподіваюся, що їх не торкнеться який-небудь “красівий” євроремонт зі склопакетами, “короїдом” та блискучою мармуровою плиточкою. Хоча дбайлива реставрація, звісно, не завадила б уже зараз…

Ще два цікаві об’єкти – зі славетного Галагова. Найвідомішими артефактами є, безумовно, гідранти. Але ж гляньте, як за часів Крупки облаштовували зливові комунікації з дахів. Вода виводилася не на тротуари, як часто-густо зараз, а в підземні труби. Через отакі коліна і люки для чистки.

Цікаво, еге ж? На  жаль, від більшості з них залишилися лише ями в бетоні, а новітні труби встановлені  абияк…

Поруч помічаємо ще один привіт з минулої епохи – важкий металевий люк у вікні підвалу. Колись саме через такі дверцята завантажували дрова та вугілля для підвальних котелень.

Їх збереглося не так вже й багато. Придивимося ближче, дізнаємося про виробника…

До речі, ці люки явно більш пізніх часів, ніж будівля Рафанди, вони менші за розмірами, ніж віконця, тобто вмуровані, мабуть, вже після окупації Чехо-Словаччини, але (оскільки вироблений в Будапешті) до приходу  радянських військ. Автентичні  ж вікна виглядають отак.

В наш час вони переважно занедбані, поїдені іржею,  а в більшості – замінені на…  безликі склопакети…

Ну або ж на таке красіве…

Полишаючи Рафанду, наостанок звернемо увагу на чудові ліхтарі з номерами під’їздів. Простота, стиль, харизма….

Я не випадково згадав на початку матеріалу радянську епоху. Бо серед цікавих артефактів міста не менше інших мене вразила простенька табличка в стилі соціалістичної побутової пропаганди, яка теж просто дивом збереглася в одному з дворів  п’ятиповерхівок Шахти. Добротний метал, чудова емаль. Це вам не сучасний оракал на шматку пластика! І відразу помітна рука художника, це ж вам не прінтер якийсь…

Чесно кажучи, інколи лячно оприлюднювати такі фото. Лячно привернути увагу якого-небудь “колекціонера”, що може припертися серед ночі з кусачками і викрасти отакі унікальні речі. Вилучивши з тієї середи, в якій їхнє найкраще, найгармонійніше місце. Що ж, будемо сподіватися, що цей фотоогляд не нашкодить.

І наостанок ситуація, коли руйнування йде лише на користь.

Військові об’єкти в радянські часи було прийнято обносити суцільними, непрозорими бетонними парканами. Пересічним городянам не рекомендувалося бачити, що відбувається всередині. Навіть якщо це – не суперсекретна ракетна частина, а лише військовий шпиталь. Як ото на вул. Другетів.

Ці паркани солдатики щороку білили вапном, через них “стріляли” у перехожих цигарки, а також втікали в самоволки. Зараз про огорожу турбуються менше і вона почала розсипатися. І виявилося, що…  це на краще! Бетонна “шуба” приховувала цілком привабливий, легкий кований паркан! Ну погодьтеся, якщо остаточно зачистити цей металевий “скелет”, і вулиця, і будівля шпиталю виглядатимуть значно естетичніше!

Бажаю всім читачам якомога більше естетики та історії навколо!