Не пускайте в хату жінок

З 13 на 14 січня частина українців, росіян і білорусів, молдаван, вірменів, грузинів, сербів та навіть швейцарців відзначають чудернацьке для вуха свято – Старий Новий рік. Через історичні зміни календарів, юліанського на григоріанський, сьогоднішнє 14 січня, за старим стилем, було саме першим днем нового року. І хоча початок року зсунувся, традиції його відзначення у день святого Василія Великого залишилися. Інше свято, яке припадає на цей день – Меланка, тому це ще одна, аж третя, назва 14 січня.  Оскільки за старим календарем у різдвяно-новорічному циклі була своя логічна хронологія, то православні якраз закінчували постити. Саме тому другий Святий вечір називався Щедрою кутею. Адже на святковий стіл виставлялися вже не пісні наїдки, а справжні розкоші і смаколики. Особливо багато було страв зі свинини: ковбаси, шинки, поросячі реберця, шкварки – люд радів Новому року, як і нині, від пуза. За кілька днів – на Водохреща – приходив інший Святвечір, але вже пісний – Голодна кутя. До речі, саме через м’ясний стіл святий Василь традиційно вважався покровителем свинарів.Українці і, зокрема, закарпатці дуже полюбляли Меланку, бо якщо на сімейне Різдво три дні йшлося до церкви, а потому в гості до найближчих родичів і кумів, то Василя празникували весело, шумно і у великих компаніях.Наприклад, ще донедавна на Рахівщині після вечері збиралося велике товариство та з якимось музичним інструментом ходило колядувати від хати до хати (Василя – останній день, коли можна славити народження Ісуса). Співали під вікнами, у будинок заходили тільки якщо їх запрошували. Господарі мали швиденько почастувати голосистих, бо далі колядники забирали й їх із собою – і так весела компанія гуляла майже до ранку, доки було снаги та бажання. Молоді хлопці цієї ночі робили різну шкоду: у дворі дівчини, яка їм подобалася, наприклад, підпирали вхідні двері, зв’язували ворота або ж узагалі знімали їх і заносили на дальній кінець села. Попри такі капості, побачити зранку, що подвір’я залишилося без брами, або лізти надвір через вікно було навіть почесно і приємно. Адже це означало, що у ґаздівстві є файна дівка, яку не оминають увагою залицяльники, а значить і свати теж не забаряться.Наївшись, напившись та весело погулявши, челядники наступного дня поспати довше змоги не мали. Бо ж із самісінького ранку вітати з Новим роком закарпатців починали віншувальники: сіяли пшеницю по хаті та примовляли: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю. На щастя, на здоров’я, на Новий рік! Щоб краще родило, як торік». Посівати мали саме хлопці: вважалося, що дівчата принесуть у дім невдачу. Загалом, аби рік був щасливим, першим до хати 14 січня мав зайти виключно чоловік. У цей день востаннє колядували на святковій службі у церкві, навідувалися до тих, кого не встигли «зачепити» на Різдво, а ввечері офіційно «розколядовувалися». Гостину робили у складчину і вже на неї могли прийти навіть дівчата та жінки.Є й народні прикмети, пов’язані саме зі старо-новорічною ніччю. Якщо небо ясне і зоряне – буде багатий урожай ягід. Тому 14 січня садівникам рекомендується струсити плодові дерева, бо святий Василь Великий, за народним повір’ям, ще й охороняє їх від черв’яків і шкідників. А вранці 14 січня потрібно пройти по саду зі словами: «Як обтрушую я (ім’я) білий пухнастий сніг, так отрусить хробака-гада всякого по весні святий Василь!» Також варто підмітити і погоду першого дня року. Якщо падає м’який сніг – до врожаю, а коли тепло, то літо буде дощовим; який перший день у Новому році, такий і рік; якщо на Меланії відлига, то чекають теплого літа. До речі, за народним повір’ям, на Василь-вечір відьми крадуть місяць із небес, але все одно не можуть зупинити поступово наростаючого дня, що вкорочує довгу зимову ніч.