Ситуація, коли у пубертатний період вас запитують, ким ви хочете стати у майбутньому, відома усім. Проте більшість не може визначитися із майбутньою професією, а Олександра Костьо, здається, не обирала її, а фах знайшов її. Студентка 3 курсу відділення журналістики УжНУ ще з дитинства мала тягу до справ зі ЗМІ, ба навіть більше, сідала за стіл і розказувала усій родині про події останніх днів. Тепер Олександра – головний редактор сайту «Севлюш Інфо».
Матеріали у суспільно-політичному інтернет-виданні «Севлюш Інфо» набирають у межах 100-3000 переглядів. Тому власне про цей аспект життя дівчини ми запитали у неї.
Як давно існує сайт і у чому полягає його концепція?
Мій батько створив сайт ще у далекому 2011 році. Задум створити медійну платформу прийшов через те, що в ті роки була популярна одна латвійська інтернет-платформа, де він вів блог. За інформацію та фото іноді вони платили гонорари. Тобто, батько був там зареєстрований і коли мав зможу, то відправляв фото та короткі замітки про події, які відбувалися у нашому місті.
Якби одного разу тато не зареєструвався та не надіслав фото того, як цвітуть крокуси у лісі, то, можливо, не було б і «Севлюш Інфо». Тоді він зрозумів, що йому подобається інформувати людей не тільки про цвітіння квітів, але й про певні проблеми. Адже він завжди мав чітку позицію та власну думку щодо певних питань. Після цього звернувся до знайомого, котрий пояснив, як можна самостійно зробити сайт. Це був не дуже легкий процес, але спільними зусиллями все-таки вдалося його створити. Загальний задум –інформувати про те, що відбувається у Виноградові та Закарпатті, хоча були й рубрики «Світ» та «Україна».
Відколи сайтом почала займатися саме ти?
Оскільки сайт для батька більше як хобі, він займався і надалі основною роботою. Часто потрібно було їздити у відрядження, а займатися сайтом комусь потрібно. Тому на певний час я залишилася за «старшу». Пам’ятаю, це були літні канікули, я читала різні новинні сайти, шукала цікаву інформацію, робила перші спроби копірайтерства. Саме тоді вперше написала власну замітку про загоряння сухої трави у підніжжі Чорної гори. Оскільки я жила неподалік, то вибігла з фотоапаратом та страхом всередині, щоб потім опублікувати цю, здавалося б, надважливу інформацію. Тоді була допитлива, але сором’язлива, тому щоразу, коли потрібно було сфотографувати якусь подію або взяти коментар, для мене це ставало своєрідним виходом із зони комфорту. Але з часом, як то кажуть, все завертілося.
Що спонукало тебе взяти участь у такій «авантюрі»? Вибір спеціальності цим зумовлений?
Насправді, я до 10 класу навіть не думала вивчати журналістику. Хоча пригадую, що в дитинстві уявляла себе у ролі ведучої під час родинних вечорів. У 9-тому класі я вирішила: хочу вивчати перукарську справу. Мені завжди подобалося шукати в інтернеті цікаві зачіски, а потім відтворювати на волоссі подруг, сестри та однокласниць. Але після завершення 9 класу я вирішила відкласти цю ідею, а краще подумати упродовж 2 років, із якою професією пов’язати життя. За цей час у мене була змога взяти перші в житті інтерв’ю, котрі публікували в обласній газеті, відвідувати журналістський гурток та зрозуміти, що мені хочеться розвиватися саме у цьому напрямку. Журналістика мені подобалася і подобається тим, що це вихід із зони комфорту.
Як це працювати з сім’єю? Є плани на створення власної платформи?
Насправді, як і у будь-чому тут є свої плюси та мінуси. Із хорошого те, що рідна людина зможе приділити максимум часу, щоб пояснити тобі певні аспекти діяльності, зможе покритикувати, і ти це візьмеш до уваги. А з іншого боку, ми з батьком дуже схожі характерами. Обоє запальні та вперті, тому іноді можемо сперечатися навіть через заголовок.
Оскільки зараз тато майже відійшов від роботи над сайтом, я працюю сама та планую після завершення навчання ще серйозніше займатися ним. Тому хіба маю плани внести свої корективи у його структуру та вигляд.
Як організовуєш свою роботу на сайті «Севлюш Інфо»? Від чого з’являється ще більший інтерес, а що знесилює?
Найбільший інтерес до справи у мене з’являється після інтерв’ю із цікавими особистостями. Коли читачі гідно оцінюють написані матеріали. Коли діляться з нами інформацією та просять висвітлити певну проблему, щоб влада нарешті відреагувала.
Знесилює те, що щодня я знаходжуся у потоці негативних новин. Але завжди варто пам’ятати про баланс, знаходити позитив серед чорних буднів. Також знесилює те, що іноді матеріал, який ти пишеш дуже довго та важко, може набрати набагато менше охоплення аудиторії, ніж повідомлення про ДТП, котре написала за 5 хвилин.
Надзвичайно засмучують «закиди» про те, що сайт підпорядковується певним політикам, а насправді від жодного не залежить. Він залежить лише від ентузіазму.
Переформатування сайту було в планах?
Воно вже планується. Так співпало, що цьогоріч в університеті ми почали вивчати верстку та веб-дизайн, а я ще до цього думала над ребрендингом. Разом із викладачкою Лесею Поліхою мені вдалося розробити попередній варіант логотипу сайту. Насправді, мені дуже пощастило, що я маю змогу поєднувати навчання із роботою. Адже маю конкретну ціль та ресурс, щоб втілювати свої задуми.
Відповідальність перед тими з ким живеш в одному місті відчутна як впливає на роботу?
Звичайно, і не тільки перед виноградівцями, але й перед журналістикою. Адже не хочеться плюндрувати та підтверджувати стереотипи щодо цієї сфери. Тому завжди дотримуюся всіх журналістських стандартів, а через це не можу заробляти великих коштів на сайті. Бо той, хто чесно працює, завжди мало має.
Зворотній зв’язок активний?
Так, бо якби його не було, то і сайту теж. Він проявляється у тому, що наші читачі інформують нас про події. У нас є сторінки у соцмережах Інстаграм та Фейсбук, де щодня ми публікуємо покликання на матеріали. Там отримуємо коментарі від читачів, стараємося долучати їх до створення контенту. Наприклад, нещодавно просили надіслати фото сакур, пасок та крашанок напередодні Великодня, а це дало можливість зробити підбірку фотографій для матеріалів. Для нас це неважко, а читачам приємно, що їхні фото, відео або інформація висвітлюється на новинному сайті.
Інтернет-видання «Севлюш Інфо» є результатом клопіткої праці Олександри. Бажаємо їй наснаги втілювати усі творчі задуми а читачам – невтомного запалу в опрацюванні інформації, яку пропонує сайт.
Ірина Неменуща