Хто б відмовився мати помешкання на центральній пішохідній вулиці Ужгорода – Корзо? Переваги проживання просто в серці обласного центру важко переоцінити, а от про недоліки готові розказати мешканці внутрішнього дворика на Корзо, 11, котрі за останній рік сповна надивилися жахіть неконтрольованого молодіжного життя.
Пенсіонери Василь Цибик та Іван Палійчук вже оббили пороги міськради. Кажуть: аби огородити з обох сторін вхід до провулку, де мешкають, змушені були з-десяток разів приносити й доносити найрізноманітніші папірці, але й досі (за півроку «ходінь по муках») не змогли повністю задовольнити бюрократичну машину.
Всі ці зусилля чоловіки докладають не просто так. За їхніми словами, вони та їхні сусіди вже втомилися жити під постійним страхом за свої помешкання, адже щойно настає вечір, у вузенькому провулку, просто під їхніми вікнами, збирається молодь, яка кричить, розпиває спиртне, б’ється, вживає наркотики, ходить до туалету й навіть займається сексом. На зауваження мешканців молоді люди реагують, як правило, агресивно, неодноразово Василю Цибику та його сусідам погрожували повибивати вікна, які виходять просто у провулок.
Чоловік розповідає, що до 2010 року Корзо, 11 з обох боків закривали на ніч воротами, тому жилося тамтешнім мешканцям досить спокійно. Проблеми почалися відтоді, як квартири у провулку стали викуповувати для підприємницької діяльності: відкрилися кав’ярня, інтернет-кафе, салон краси, ательє тощо.
«Саме власник салону краси одного дня вирішив, не питаючи сусідів, прибрати ворота, які виходили на вулицю Уральську, хотів, мовляв, аби провулок був відкритий, – розповідають мешканці тутешніх житлових будинків. – Ми були однозначно проти, адже знали, що в такому прохідному дворі вночі буде небезпечно. У той день, коли власник салону краси прийшов до воріт із робітниками, ми мало не влаштували бійку! Але він нас перехитрував: сказав, що погоджується на наші заперечення й нічого не робитиме, а коли ми пішли, швиденько зрізав ворота й тут-таки їх викинув.
Відтоді в нас і почалися ці нічні жахіття. Минулого року тут так побили хлопця, що він помер у лікарні. Весь двір був залитий кров’ю! Трохи згодом міліція проводила в провулку слідчі дії, де вже інший молодик показував, як ґвалтував дівчину. А нещодавно наша сусідка, медик за освітою, виглянула у вікно й побачила, що під її вікнами однією голкою вводять собі наркотики одразу кілька хлопців. Коли вона, не втримавшись, сказала їм: «Ну що ж ви робите? Хоч би вже різними голками кололися, а то заразу собі якусь занесете!», юнаки їй відповіли: «Спускайся сюди, ми й тебе вколемо», – а потім довго стукали їй у вікна.
Нині, за словами мешканців провулку, навіть сам власник салону краси бачить, що припустився помилки, але вини своєї не визнає, навіть відмовився ставити підпис під загальним зверненням до управління архітектури й містобудування, у якому втомлені від нічних криків люди просять дозволити відновити ворота й зачиняти їх із 22.00 до 8.00. «Ми не прагнемо повністю ізолювати провулок, – запевняють мешканці. – Лише хочемо зачиняти його на ніч.
Проблема збільшується тим, що на самому початку дворика працює цілодобове інтернет-кафе, звідки, власне, й виходять углиб провулку молоді люди – покурити, поговорити, з’ясувати стосунки. Тому ми запропонували управлінню архітектури дати нам дозвіл відгородити невеличкими воротами частину дворика за входом в інтернет-кафе».
Наразі десять родин з вулиці Корзо, 11 чекають дозволу на встановлення огорожі. Розповідають, що в міській раді до їхнього прохання поставилися з розумінням, але для того, щоб оформити все юридично грамотно, знадобилося півроку. І все ж пенсіонери сподіваються, що незабаром зможуть спати спокійно. Кажуть: спочатку молодь однаково намагатиметься пролізти в їхній тихий провулок, тож доведеться ставити пастки з колючого дроту й солідолу поверх паркана. А відтак утихомиряться…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.