На Закарпатті прооперували «Дідо-дуба» і «Чемпіона»

 20-хвилинний фільм про двох дубів-велетнів у селі Стужиця на Великоберезнянщині  презентували сьогодні в Ужгороді. Автор стрічки, режисер, відеооператор і журналіст Андрій Михайлик, розповідає: ідея виникла, як вирішив перепочити від політичних проектів — навідався до Стужиці. Там і познайомився з чехами, які власним коштом і зі своїм обладнанням приїхали до села, аби провести «косметичну операцію» кількасотрічним деревам. Власне, про акцію гостей із сусідньої Чехії й уся кіноробота. Наприкінці  фільму тутешня малеча розповідає, що побачила, та дякує ентузіастам за добру справу.

Велет «Дідо-дуб» найстаріший в усій Україні й росте неподалік місцевої церкви. Інший — «Чемпіон» — трохи вище. За радянських часів у дуплі «Чемпіона» ховалося по 4-5 людей — пили палинку й ніхто їх «не здавав». А корона дерева настільки велика, що за межі листя нічого не було видно. Селяни й досі вірять: якщо обійняти дуби, то можна зарядитися позитивною енергією, набратися сил. Розповідають в Стужиці й про трьох відчайдухів, які намагалися зрубати дерево — і загинули.

Нині дуби огороджені, довкола них — оглядовий майданчик. Проте кожен відвідувач хоче залишити собі шматок дерева, тож де дістають — там й обдирають «на сувеніри». «Схожі огорожі бачили в Німеччині, проте там ніхто не нищив дерев, — розповідає Валентин Волошин, заступник директора Ужанського національного природного парку, на території якого й розміщена Стужиця. — Букові праліси — єдині в Україні представлені в переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Краще пошукати жолудь у траві, а не здирати шматок кори, який уже не відновиться. Шкода, проте рецепту гармонійного життя з природою в цілому світі ніхто досі не має».

Багато молодят з усієї області приїздить до дубів пофотографуватися, обійняти їх. Мають стужицькі велетні й нащадків — три молоді деревцята вже проросли в урочищі Холодний Яр на Черкащині. «Якщо митець хоче зробити чисту картину, — наголосив Віктор Динник, заслужений художник України, який вже 23 роки проживає в Стужиці, — то дочиста протирає і миє пензлі. Це диво природи слід популяризувати, аби інші приїжджали і бачили його. Я малював унікальні дерева, які давно вже стали дровами. А могли бути пам’ятками…».