На Закарпатті оселилися небачені корови

Аграрна сенсація: на Берегівщину незабаром завезуть 600 голів корів угорської сірої породи. Нині у селі Великі Ремети, на території колишнього колгоспу «Зоря», вже можна побачити перше стадо – кілька десятків корів із незвичними для місцевих порід великими рогами. Незважаючи на досить несприятливі погодні умови, вони пасуться за бар’єром у полі і ніби не відчувають жодного дискомфорту. «Ця порода витримує мороз до мінус 40 градусів», – із гордістю каже керівник новоствореного під­приємства «Карпатікум» Чаба Пейтер.
Корови, що… перейшли Верецький перевал?
Засновник одного з найбільших виноробних підприємств на Закарпатті – заводу «Котнар», депутат обласної ради, де очолює комісію з питань управління майном і приватизації, нині вирішив розширити свою сферу діяльності. Каже, це рішення пов’язане із загальносвітовою фінансовою кризою. Адже на м’ясопродукти попит буде завжди. Як у Європі, так і в Україні.
Угорці вважають, що їхня «угорська сіра» (Magyar szurke szarvasmarha) є найдавнішою м’ясною породою корів у Європі. Зокрема, історики довели, що перші корови прибули разом із кочовими племенами угрів у Дунайську низовину ще в 9 столітті. У середні віки цю породу використовували в якості робочої сили, і лише з 1861 року почали розводити заради м’яса.
Слід відзначити, що порода справді унікальна – ці корови не вибагливі у харчуванні, в них не виникає проблем при отеленні, живуть 25-30 років. Бики досягають ваги 800-900 кг, а корови – 500-600 кг. «Сірих» легко впізнати через довгі та загнуті роги. Після другої світової ця порода опинилася на межі майже повного зникнення. До 1975 року в Угорщині було лише два стада з 300 голів.
Однак згодом поголів’я вдалося збільшити, і нині породу корів «модьор сюрке» називають «хунгарікумом», тобто унікальним продуктом, властивим лише для Угорщини. Сьогодні угорську породу корів зберігають також в якості туристичної принади в Національному парку «Хортобадь», інших природних резерваціях. Ці стада слугують генним банком, оскільки мають імунітет проти більшості хвороб, що характерні для інших порід.
До речі, в Україні сіра порода корів також культивується. Причому, в підсобному господарстві Києво-Печерської лаври, зокрема у підсобному господарстві, що розміщене у Голосіївській пу?стині. Тамтешній пастух, отець Георгій вважає, що угорська сіра порода походить від української сірої. Так само як і італійська «маремма» та французька «гасконь»… Хоча відомо, що саме угорських биків колись привіз барон Фрідріх Фальц-Фейн у заповідник Асканія-Нова.
«Біотваринам» – різнотрав’я унікального Чорного Мочара
«Це буде одне з перших на Закарпатті й навіть в Україні підприємств, де започаткують виробництво м’ясних біопродуктів, – розповідає Чаба Пейтер. – Для цього, насамперед, потрібно, аби пасовища, на яких пасуться корови, були екологічного чистими, трава – без пестицидів та інших добрив, а самі тварини – абсолютно здоровими. Їх харчі не можуть містити в собі нічого генно-модифікованого, заборонено добавляти антибіотики та інші сучасні хімічні сполуки».
Чаба Пейтер також повідомив, що загалом з Угорщини буде завезено на Закарпаття 600 голів сірої породи корів. Щороку планують розширювати стадо на 300-350 одиниць, про забій поки що мова не йде. Випасатиметься породиста худоба на полях урочища Чорний Мочар.
Генератором ідеї завезення угорської породи на Закарпаття став знаний фахівець у галузі сільського господарства – голова Берегівської районної ради Андрій Бігарі. Підтримав пропозицію і голова РДА Ігор Свищо. «Ці колишні колгоспні будівлі простоювали майже 20 років, – каже Ігор Йосипович. – А тепер, нарешті, їх вдалося задіяти, бо шкода було дивитися, як вони просто розвалювалися на очах. До того ж, і люди у селі отримали робочі місця, і земля використовується за призначенням. Вважаю, що таке започаткування – це майбутнє нашого району, це розвиток промисловості, економіки, аграрного сектору загалом. Можливо й інші райони зможуть підхопити цю ідею. Також найближчим часом плануємо запустити молокозавод на Берегівщині. Інвестори вже готові приступити до роботи, але за єдиної умови: їм потрібно надоювати щодня не менше 5000 літрів молока. Сподіваюся, що все заплановане у нас таки здійсниться. У районі 72 000 гектарів землі сільськогосподарського призначення, але задіяна лише незначна частина, тому можемо лише вітати підприємців, які беруться до справи».
Орендувати колишні занедбані колгоспні будівлі – справа досить ризикована, адже для цього потрібні неабиякі капіталовкладення. Утім, Чаба Пейтер сповнений оптимізму: «У такому випадку я завжди згадую народну приказку-анекдот: у будь-якого чоботаря лише 30 відсотків чобіт справді потребують ремонту, а інші просто треба почистити від бруду. Так само і тут. Потроху наводимо лад. Тим паче, що прийшли ми надовго, та й майновий комплекс плануємо у майбутньому викупити».
Попереду – «рацка» та «мангалиця»
Чому вирішив змінити профіль, не приховує. «Це просто ще один із напрямків мого бізнесу, – зазначає підприємець. – Адже економічна криза триває – і не лише в Україні, це світова проблема. Ринок вина, соків та консервації й «здав» колишні позиції на 60-65 %. Тому нам потрібно було терміново перелаштовуватися, шукати інші можливості. Так, досить ризиковано за цих умов починати новий бізнес. Ніхто не знає, як ляже карта вже завтра. Тому, звісно, розраховуємо і на державну підтримку.
Адже існують програми, завдяки яким можливо повернути до третини вкладених коштів. Зокрема фінансується і програма на виготовлення потрібної документації – щодо переробки м’ясопродуктів. Тому плануємо побудувати і регіональний м’ясокомбінат для Берегівського району. Але тут найбільші витрати не на саме будівництво, а на спорудження очисних споруд. Подібні вже маємо у Мужієві, де розташовано виноробне підприємство. Отже, якщо буде можливо, дозволить технологія, то саме там і розташується забійний цех».
Уже визначились і з основним покупцем біопродукту – це відома у світі фірма «Хіпп», яка спеціалізується на дитячому харчуванні. Провели перемовини з представниками двох заводів – один розташований поблизу Києва, а інший – в Угорщині. Тобто з ринком збуту продукції проблем не виникатиме. У перспективних планах «Карпатікуму» також розведення інших угорських тваринних порід на Закарпатті, таких як барани «рацка», свині «мангалиця» та інших.
«Проблема у тім, що в Європі купують з України лише два види м’яса – кролятину та баранину, – каже Чаба Пейтер. – А тепер ми зможемо експортувати також сертифіковану яловичину. Разом із фахівцями я вивчив ситуацію і побачив, що м’ясо, особливо біологічно чисте, завжди у дефіциті, попит на нього щороку зростає. Тим паче на Берегівщині, де аграрний сектор довгий час не розвивався і є всі умови для вирощування саме біопродукту найвищої якості».
Щоправда, невідомо, за скільки точно років вдасться повернути вкладені кошти, адже одна угорська корова коштує в середньому 10000 гривень, бик – ще дорожче. А їх потрібно мати для приплоду як мінімум одного на 50 голів у стаді.
«Однозначно, спрацює наша ідея і щодо розвитку агро-туризму, – впевнений Чаба Пейтер. – Плануємо також брати участь у всіх аграрних виставках і ярмарках в Україні. І хоча важко буде з перевезенням, проте мусимо наших найкращих корів показувати, ділитися досвідом. Думаю, навіть під час традиційного винного фестивалю у Берегові також обов’язково покажемо наші перші здобутки. Також мені приємно відзначити, що у світі є всього 33000 голів угорської сірої породи, і 600 із них розмножуватимуться і зберігатимуть свій генофонд саме на Закарпатті».