Вечірній мітинг, призначений на площі біля ОДА, розпочався за присутності кількасот учасників і з мінімумом промовців.
Усіх присутніх, виключаючи міліцію, було до чотирьох сотень. Ймовірно, ще з півсотні – у межах огородженого мішками зі снігом «містечка», де вже діє польова кухня, поставлено намети. Крізь два проходи, залишені між лавицями, навантаженими мішками зі снігом, у містечко пропускає охорона, не запитуючи хто такий і навіщо. Ймовірно, діє просто якийсь інтуїтивний фейсконтроль «свій-чужий». Принаймні, гасел чи запитань не було чутно.
Люди довкола – гріються біля бочки, фотографуються, розмовляють. Хтось – розповідає історію про те, що «з Хуста виїхав антимайдан сюди, але дороги погані, засніжені тому запізнюються, ймовірно будуть пізніше».
Хтось зауважує дим, що йде з даху ОДА. Звідусіль лунають версії від «снайпери гріються» до революційно-романтичної «спалюють документи». З площі не видно, але дим як від вогнища.
Молоді хлопці з пов’язками-масками на обличчях фотографуються на тлі бійців внутрішніх військ, які у шоломах і зі щитами оточили будівлю ОДА ланцюгом. Тролять їх: «Що, хотіли б тепер мабуть бограчу?» «Краще борщику!», — відказують посміхаючись бійці. «Гарячого?» «Гарячого».
На площі справді холодно. Присутні парують диханням і слухають промову Василя Ільницького, редактора газети «Срібна земля-ФЕСТ», який озвучує свою мрію про те, щоб ця революція для України була останньою і переможною.
Довкола району – багато міліції. ДАІ, Державної служби охорони, просто патрульних. Час від часу зупиняють машини, тут-таки відпускають. Бійці, що стоять на посту, спокійно собі курять, перемовляються, жартують.
Така «домашня» революція. Якось дуже по-закарпатськи.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.