На Мукачівщині влада намагається вирішити проблему з питною водою.

Вода для деяких сіл Мукачівського району стала  «золотою» – осінь без дощу осушила колодязі, тож нині що два тижні до приватних господарств трактори з цистернами підвозять 3–4 тонни води.

Розкіш мати воду для худоби та власних потреб б’є по гаманцю – це 200–300 гривень щомісяця. Як розповідає пані Ірина з села Лалова, вода є у вуличних колодязях завглибшки 25–30 метрів. Щодня треба начерпати по 5–6 відер і в руках донести до двору. Вихід з ситуації намагався знайти її односелець Олександр Михайлович і тричі ставав на ті самі граблі. У липні він найняв приватні фірми, щоб пробурити свердловини на своєму городі: дістав три дірки – від 20 до 34 метрів. Чоловік викинув на вітер понад 7 тисяч гривень. І тепер так само щодня носить відра по кілометру від найближчого колодязя. У Лалові 274 двори і лише декільком сім’ям удалося успішно добути воду із землі, – розповів  голова села Євген Гелмеці.

Більшість людей все ж замовляє воду зі свердловини на території недобудованої РЛС. Звідти щодня її вивозять 60–70 тонн. Трактори з цистернами шикуються в чергу, аби забезпечити і сусіднє Пістрялово. Там ситуація ще гірша. Голова села Іван Бисага розповідає, що багаторічні звертання до геологів були марними, бо населений пункт звели на камені й дістатися до підземних вод неможливо. Пересохли навіть колодязі у низовині села, які раніше наповнювалися джерельною водою. У селі старенький трактор – що хліб: годує сім’ю свого власника, бо обійтися без його послуг не може ніхто.

Як світло в кінці тунелю: районна рада схвалила програму «Питна вода», і на минулій сесії депутати виділили для Верхнього Коропця, Куштановиці, Лалова, Макарьова, Кучави й Пістрялова гроші на розробку проектно-кошторисної документації щодо централізованого підводу води до населених пунктів. «Втрачена величезна можливість, – зізнається в. о. голови Мукачівської райдержадміністрації Василь Пашкуляк. – Дебет води зі свердловини в селі Верхній Коропець міг би забезпечити водою найближчі населені пункти і навіть Мукачево, але трубопроводи, що прокладали ще в радянські часи, порозкрадали. Нині постало питання про централізоване постачання води в Лалово та Пістрялово вже зі свердловини на території колишньої РЛС». Якщо документи будуть готові й затверджені, то вже наступного року можна виділяти гроші. Фінансування йтиме з бюджетів трьох рівнів для підвідного водогону, а в двори люди будуть проводити труби вже власним коштом. Тож через два роки це питання можна вирішити. Щоправда, аналізу води, яку нині п’ють селяни, ніхто не робив. Вердикт щодо всіх потрібних показників можуть винести лише в Одесі, і коштує він аж 100 тисяч гривень. «Я прихильник створення комунального підприємства, яке б відповідало за якість води, та справне водопостачання, – каже Василь Васильович, – та поки це утопія, люди не хочуть платити за воду. У селах, де вже є центральне водопостачання, такі підприємства збиткові». Як альтернативу Василь Пашкуляк пропонує створювати об’єднання співвласників.