Микола Федькович повернувся на малу Батьківщину із виставкою (ФОТО)

В останній день весни в арт-центрі Галерея ІЛЬКО урочисто відкрили виставку полотен словацького художника із ужгородським корінням Миколи Федьковича.

Представлене – частина циклу Nikolaj Fedkovic TOUR, яку підготувала «Галерея у ангела з Кежмарку».

Відкрив захід господар галереї Михайло Ілько. Опісля Генконсул Словаччини в Ужгороді Янка Буріанова, за сприяння якої відбулася виставка в Ужгороді, подякувала Закарпаттю,
яке подарувало Словаччині такого талановитого митця.

Згодом куратори виставки зазначили, що Ніколай Федькович – аристократ мистецтва, трубадур сучасності, індивідуал, помітне явище на словацькій та європейській сцені.

Коротко розповіли й біографію митця. Він народився 13 травня 1945 в Ужгороді. Згодом родина за драматичних обставин переселилася до словацького м. Міхаловце, де й зростав
малий Микола. Навчався у школі художнього мистецтва в м. Брно, а в 1972 році закінчив навчання на відділенні прикладного живопису у коледжі прикладних мистецтв у Празі у професора З. Скленарже. Через чотири роки розпочав педагогічну діяльність у школі прикладного мистецтва у м. Кошице. Через 12 років став її директором. Однак вже влітку 1989 року доля закидає митця у Німеччину, де він оселився в м. Берґіш Ґледбах при Коліні
над Рином, де прожив понад 20 років. Творив та працював доцентом в Берлінській академії мистецтв (Kunst Academie). Нині мешкає у Кошице. Митець мав виставки у різних країнах, має нагороди. Так, у липні 2013 року отримав престижну Головну премію Міклоша Каплара. Торік за роботи представлені на виставці Nikolaj Fedkovic TOUR був номінований на престижну словацьку премію «Кришталеве крило» в галузі культури.

Народний художник України Володимир Микита зазначив на відкритті, що давно знайомі із митцем. «Микола вирізнявся на фоні інших якимось своїм баченням реальності, своєю технікою письма», – каже митець. Наостанок В. Микита додав, що за ті 30 років, які не бачилися, у Миколи виросли бавуса, а у нього борода…

Микола Федькович розповів, що це його перша виставка
на малій Батьківщині. Причина – постійні мандри світу, і, мовляв, не так вже й легко організувати виставку. Навіть у тепер рідній Словаччині. Знався із закарпатськими метрами живопису А.Кашшаєм, А.Коцкою, а вчителем був друг Ф.Манайла З.Скленарже.

Каже, що нині працює в техніці олійного живопису, є представником фігуративного мистецтва. «Мені подобається у роботах поєднувати реалістичні й абстрактні елементи. І
мова не про фотографічну копію реальності, як здається на перший погляд. Це радше поєднання власного життєвого і мистецького досвіду із почуттями», – пояснює митець.

Із ностальгією показує на картину, де зображений стрий (батьків брат). «Його син працював на місцевому ТБ, однак згодом родина виїхала в Угорщину», – згадує. Тому нині нема до кого повертатися в Ужгород. Однак тішиться, що він майже вдома, бо у Собранцях має невеличкий виноградник, а це всього за кілька кілометрів від українського кордону…

Оксана Штефаньо для karpatart.com