Композитор Бейла Барток був дуже незвичною людиною, митець в житті і в роботі. Свій творчий шлях розпочав на Закарпатті, зокрема 1 травня 1892 року в Севлюші (місто Виноградів), коли йому було 11 років, дав свій перший концерт. Тоді його талант і оцінили, та аж так, що директор школи, де працювала Паула Барток, мати музиканта, дав їй річну відпустку, аби та повезла сина вчити музики за кордон. Згодом сім’я переїхала в Угорщину, але доля дала йому шанс ще раз повернутись на Закарпаття, коли він приїхав сюди збирати фольклорний музичний матеріал.
Його сміливо можна назвати революціонером в музиці, бо саме він поєднав, здається, непоєднувані речі – класичний стиль із фольклором. Його творчість дуже бурхлива, особисте життя також.
Штефі Геєр, скрипалька, а ще перше кохання – Бейли Віктора Яноша Бартока, відомого композитора та піаніста. Цій дівчині він навіть зробив пропозицію. Але та відмовила, чим спричинила глибоку депресію у ще юного тоді митця. Він перестав спати, не хотів їсти і єдиною його радістю стала творчість.
Барток писав: «У мене є сумне побоювання, що я ніколи не знайду ніякої розради в житті, крім як у музиці. Якийсь час я був в дуже дивному настрої, переходячи з однієї крайності в іншу. Один лист від вас (Штефі), рядок, навіть слово – і я в пориві радості, наступний же доводив мене майже до сліз, це так боляче. Що повинно бути в кінці всього цього? Відчуваю, ніби я в постійному духовному сп’янінню».
Свій тогочасний настрій він втілив в першому своєму скрипковому концерті, де мелодія звучить ніжно, зворушливо і дуже сумно.
Як не дивно, наступна кохана Бартока була зовні дуже схожа на першу. Її звали Марта Зіглер, дочка головного інспектора в будапештській поліції. Від учениці Бартока вона перетворилась на його дружину. Марта згадувала: «Бейла завжди вчив, він давав свій власний досвід, і хотів зробити своє коло спілкування більш розвиненим і обізнаним. Він ознайомив мене і мою старшу сестру з музеями і галереями Пешту, тоді коли ми були ще його учнями.
Він навчив нас назвам зірок…познайомив з поезією Ендре Аді і його улюбленими французькими авторами: Флобер, Мопассан, Доде…
Крім того, він мав звичку грати якісь твори для мене на піаніно, вечорами, коли він не був занадто зайнятий, і я повинна була вгадати композитора». Так Барток сам собі виховував майбутню дружину.
Побрались, коли їй було 16, а вже через рік Марта народила йому первістка, Бейлу-молодшого. Сталась ця радісна подія 22 серпня 1910 року.
Крім сімейного затишку, вона стала також його вірним помічником в збиранні та опрацюванні численного етнографічного матеріалу, який він привозив зі своїх музичних експедицій. Їй же він присвятив свою першу оперу «Замок герцога Синя Борода», цей твір вже був більш пристрасним та зрілим, як і сам музикант.
Нажаль і ці стосунки не тривали довго, в 1923 році подружжя розлучилось, причиною чого стало нове кохання Бейли Бартока.
У 1915 році з’явилась ще й Клара, закохана в поезію, але не в Бартока, який був старшим від неї років на 20. Це мало не зруйнувало його шлюб, але Марта пробачила, єдине – долучила всю родину до релігії, аби уберегти чоловіка від спокуси. Але це не допомогло, шлюбу не судилося бути дуже тривалим, бо в 1923 році митець знайомиться з Едітою Пасторі.
Дітта, як її називали всі, була ще юною, але вже дуже талановитою піаністкою. Тому Бейла не міг не полюбити її, чи її талант. Він навіть відправив дружину з сином на її батьківщину, але та не стерпіла цього і сама подала на розлучення. І вже за два місяці була створена нова творча родина, яка увінчалась в 1924 році народженням їхнього спільного сина Петра.
Тут зійшлись вже рівня з рівнею. Батько Едіти був музикант, грав на піаніно. Вона ж навчалась у Будапештській консерваторії, яку закінчила в 1921 році. Згодом стала студенткою Музичної академії, де викладав Барток. З неї могла вийти відома та шанована піаністка. Нью Йорк Таймс дав схвальну оцінку її грі: «Пані Барток звучить так, ніби її руки зроблені зі сталі. Її технічна точність абсолютна – і гра холодна… Як не дивно, результат не є ні холодним, ні відлякуючим… ».
Та свою особисту кар’єру вона залишила, обравши сім’ю та роботу чоловіка. Певно, великою радістю для Едіт стали їх спільні концерти, які вони давали, переїхавши до Нью Йорку.
Попри творчі успіхи і здобутки, фінансовий стан родини був вкрай поганим. Барток не знав як, чи просто не хотів створювати комерційну музику. Друзі допомагали їм, але проблеми зі здоров’ям Бейли забирали всі кошти. Остання їх поява на сцені відбулась 31 січня 1943 року в Карнегі Холл, одному з концертних залів Нью Йорку. Композитор помер 26 вересня 1945 року від лейкемії. Дружина ж пережила його на 37 років.
То хто ж був великим коханням Бартока? Штефі, Марта, Клара чи Дітта, а може всі в свій час. Чи все ж найбільшою любов’ю Бейли Бартока стала його музика і творчість. Бо ж залишив він величезну спадщину, десяток творів, концертів, опер та балетів, ще більшим доробком стали його етнографічні та фольклорні пошуки. Певно, так: музика – то велике кохання Бартока.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.