Мультфільми – одвічна слабкість як малих, так і дорослих. Українські, закордонні, радянські, сучасні, пластилінові, аніме – чого тільки не вигадували мультиплікатори, аби лише дозволити нам на хвилинку зупинитись та поринути у світ анімації.
Виявляється, на підготовку коротенького десятихвилинного мультфільму може піти понад сто (!!!) годин невтомної людської праці. Я знайома з Нікітою Гросошом – незвичайним студентом-першокурсником, який ось уже кілька років практикує себе в жанрі мультиплікації, і він погодився показати частинку закулісного, чи, радше, заекранного життя та поділитись усіма тонкощами роботи над таким продуктом.
– Нікіто, то із чого почалось створення мультфільмів?
– Перші мультфільми я почав створювати ще в 2013 році на одній із інтернет-платформ. Це був сайт, який давав змогу малювати покадрову анімацію навіть тим, хто зовсім не вміє робити мультфільми. Тисячі людей діляться своїми роботи, оцінюють доробки колег, і я був одним з таких авторів. На жаль, на цій платформі я не зміг стати успішним мультиплікатором через те, що малював на комп’ютері звичайною мишкою, коли інші використовували графічний планшет, тому мої роботи не були такими якісними, як хотілось би. Та сам процес малювання мене дуже затягнув, хоч і з часом я повернувся до мультиплікації, але вже перейшов з покадрової анімації до векторної. У 2016 році я вперше познайомився з векторними мультфільмами. Вони відрізняються від покадрових тим, що не потрібно для секунди анімації малювати по 24 кадри, а працювати вже з намальованими власноруч персонажами і за допомогою програмних інструментів оживляти їх. Цей вид анімації важко дається новачкам тому, що треба витратити багато часу на вивчення програми, потрібно навчитись працювати з усіма інструментами, трекінгом, спейсингом – ці слова і терміни мені були взагалі незрозумілими, але я не залишив цю справу і почав проходити інтернет-курси, які вчили працювати з програмою. Я досить швидко все освоїв і вже через декілька місяців перейшов з теорії до практики і почав створювати свої перші векторні мультфільми. Вони були короткими, і не такими, як мені хотілось, але я бачив прогрес. Я показував їх своїм друзям і вони їм сподобались. Кілька мультфільмів я навіть зробив на замовлення, але потім захотів створювати власні для себе, чим зараз і займаюсь. Я продовжую розвиватись, вчусь новим прийомам анімації і завжди намагаюсь свою наступну роботу зробити кращою за попередню.
– У тебе достатньо робіт і потрібно черпати ідеї для створення нового продукту. Звідки береться стільки натхнення?
– Усі мої мультфільми я намагаюсь зробити позитивними, з гумором, тому і ідеї для них мають бути веселими. Чесно кажучи писати сценарій мені подобається навіть більше ніж малювати, тому що це фундамент хорошого мультфільму. Я напевно досить творча людина, з багатою фантазією, адже ідеї приходять до мене щодня у великій кількості і тому, коли я сідаю писати сценарій, у мене не буває «ступору» – я завжди знайду, про що написати, намагаюсь обрати кращі ідеї, відшліфувати і вдосконалити їх. Чесно кажучи, мої найкращі мультфільми я ще не зробив. Сценарії і ідеї вже готові, але руки не доходять. Можливо, через те, що створення мультфільмів вимагає багато часу мені і подобається більше писати сценарії. Я навіть не можу сказати скільки годин я готую сценарій, тому що не стежу за часом – все пишеться на одному подиху і не виникає думки взяти перерву. А ось коли потрібно втілити ідеї в життя, малювати і робити анімацію, то на це йде не один день і десятки годин.
– Твої роботи виходять справді реалістичними. Чи є в персонажів прототипи в реальному житті? Як ти вигадуєш ці образи?
– Я намагаюсь створювати оригінальних персонажів і не списую їх із реальних людей, але коли вони вже готові, я знаходжу подібність їх рис характеру зі знайомими мені людьми. Багато моїх персонажів схожі на мене і моїх друзів, але швидше за все, вони є уособленням якоїсь конкретної риси характеру, тому і є лише незначна схожість із реальними людьми.
– Важко повірити, що ти працюєш абсолютно самостійно…
– Я працюю одночасно і сам, і в команді. Деякі мультфільми є моїми власними, які я створив без будь-якого втручання, але окрім них, я також створюю мультфільми разом з “Творче Об’єднання 24”. Це команда веселих та креативних людей, ми разом вигадуємо ідеї та персонажів, разом працюємо над озвучкою, і мультфільми, які я створюю з цією командою – це колективна робота та заслуга.
– Персонажі розмовляють різними голосами, інколи з акцентом. Хто ж ділить із ними свій голос?
– Озвучкою, частіше за все, займаюсь я. Намагаюсь виділити персонажів з різною інтонацією, акцентом та тембром голосу. Також мені іноді охоче допомагають друзі, яким теж хочеться долучитись до створення мультфільму. Якщо ми з “Творче Об’єднання 24” робимо мультфільм про конкретну відому людину, то намагаємось використовувати її голос, вирізаючи її слова та фрази з готових відео за її участі
– Успіх будь-якої справи напряму залежить від підтримки найближчого оточення. Чи поділяє твоя родина таке унікальне захоплення?
– Моєму брату взагалі не цікаво те, чим я займаюсь, тому навіть не знаю, чи він бачив мій останній мультфільм. Йому більш до вподоби комп’ютерні ігри. Батьки підтримують моє захоплення, переглядають усі мультфільми, показують їх знайомим. Їм подобається те, чим я займаюсь, але для них це просто якась забава, щось несерйозне, і вони не бачать у цьому ніякий подальший розвиток, вважають, що це просто моє хобі, чим я займаюсь у вільний час. Для мене це більше, ніж просто якесь веселе захоплення – це справа, в яку я можу вкладати душу, реалізовувати свої творчі ідеї.
– Чи є в тебе якийсь кумир у мультиплікації?
– У жанрі мультиплікації в мене немає конкретного кумира, але мультфільм “Гравіті Фолз” Алекса Хірша – це той рівень, якого я намагаюсь досягти. Без сумніву, над такими культовими мультфільмами трудиться великий колектив аніматорів і мені одному не вдасться конкурувати з ними, але хочеться створювати мультфільми максимально близькі до такого рівня, можливо, не такі багатосерійні і набагато коротші, але подібні.
– Людям, які є виключно глядачами і «диванними» критиками нелегко зрозуміти нюансів такої клопіткої роботи. Чи не міг би ти описати закулісне життя і весь мультиплікаційний процес?
– Мультфільм починається з ідеї, підготовки сценарію, створення уявних персонажів. Потім я малюю їх, задній план і всі інші предмети, які потрібні для мультфільму. Обов’язковим етапом є розкадровка – це процес, в якому я нашвидкоруч малюю те, як повинна виглядати сценка, де стоять персонажі і як вони взаємодіють. Це набагато спрощує процес анімації, завдяки чому можна зрозуміти, із чим потрібно працювати. Також перед тим, як почати працювати в програмі, потрібно озвучити мультфільм та зібрати всі необхідні звукові файли. Коли всі початкові процеси готові, я створюю необхідні сцени анімації, які намалював на розкадровці. Коли все готово, залишається монтаж. Монтувати відео я навчився швидше, ніж створювати мультфільми, тому ці навички мені дуже знадобились. На створення хвилини анімації тільки в програмі я витрачаю близько 10 (!!!) годин. Нарешті, мультфільм готовий до виходу.
– Починав ти в далекому 2013-му. Чи можеш зараз назвати загальну кількість робіт?
– Точно не можу підрахувати, скільки мультфільмів я зробив, тому що ранні роботи в мене не збереглися, але їх близько 20. Зараз можна знайти на каналі в You Tube 2 мої мультфільми про Закарпаття з назвою “Закарпатські Новості”, які я роблю тільки задля розваги, тому там може бути присутня ненормативна лексика і, звісно, наш закарпатський діалект. Також на каналі “Творче Об’єднання 24” є декілька мультфільмів, які виходять частіше.
– Нікіто, наразі ти студент-першокурсник і, ясна річ, навчання займає більшу частину часу. Мультиплікацію, звичайно, залишити навіть не думаєш. У тебе, взагалі, є вихідний день?
– Так, ти права – справжнього вихідного в мене давно не було, бо через університет потрібно багато вчитись навіть в ті самі вихідні, а в вільний від навчання час я створюю мультфільми або гуляю з друзями. Коли в мене з’являється той довгоочікуваний вихідний, то, перш за все, я хочу виспатись. Я люблю спати, навіть дуже, а коли день вільний, я можу прокинутись під вечір, і навіть тоді не дуже хочеться вставати. У рідкісний вихідний день я намагаюсь добре відпочити: подивитись фільм/серіал, погуляти з друзями, пограти в футбол, або піти в кінотеатр. Мій ідеальний вихідний – це день прем’єри довгоочікуваного кінофільму. Яким би цей день не був, я намагаюсь зробити його вільним від усіх справ, щоб подивитись фільм, на який довго чекав. Зазвичай це фільми студії Marvel та DC, які я за жодних умов не пропускаю.
– По-секрету, можеш поділитись заповітною мрією?
– Я реаліст, тому мої мрії швидше можна назвати цілями. Не мрію про щось неможливе і найбільше мені хочеться подорожувати по світу. Хочу побачити багато цікавих країн, погуляти в гарних містах, зокрема Данії та Канади. Не знаю чому, але саме ці дві країни мені хочеться відвідати більш за все.
– Уявімо страшну ситуацію. Одного ранку ти прокидаєшся і усвідомлюєш, що в тебе нема натхнення та вичерпались усі ідеї для мультфільмів. Якими будуть твої дії після кількахвилинного шоку?
– Напевно, якщо б у мене колись зникли всі ідеї та натхнення, я б сильно засмутився, але точно не впав в депресію. Найімовірніше, я б шукав інші можливості, людей, які мають хорошу фантазію, але не знають, як втілити свої ідеї в життя. Працював би разом з ними, створював проекти, орієнтуючись на їхнє бачення і, можливо, спостерігаючи за талановитими людьми, до мене б після незапланованої відпустки повернулось натхнення.
– Особисто я часто мрію хоча б про швидкий обід зі знаменитістю, яку обожнюю і творчістю якої захоплююсь. Сподіваюсь, ти розділяєш цю мрію зі мною?
– Якби мені випала нагода зустрітись з якою-небудь знаменитістю, я б хотів, щоб це був Кевін Файгі. Це голова кіностудії Marvel, людина, завдяки якій світ побачив купу фільмів-шедеврів, фаном яких я є. Звичайно, я б зміг багато чого навчитись у нього, поспілкуватись на цікаві мені теми та поставити безліч питань, на які я не зміг досі знайти відповіді.
Наостанок Нікіта сказав, що не має жодного передбачення щодо власного майбутнього, але пообіцяв не залишати мультиплікацію. Для творення якогось масштабного проекту, який тихцем усе ж планує хлопець, потрібно ще багато практикуватись, аби надалі в мультиплікації йому не було рівних. Залишається лише побажати шаленого успіху, адже я маю надію згодом почути про популярність робіт Нікіти далеко за океаном.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.