Моя нова поліція. Припинити істерику!

Припиніть уже оце дурне про нову поліцію! Носили хабарі – не носили… Домовлялися- не домовлялися… Свічку не тримала, участі не брала, про різні етапи казати не буду. Скажу про фінальний і, врешті, вирішальний – остаточні співбесіди в комісіях, в одній (ну, технічно, за три дні в кількох, бо вони постійно тасувалися) з котрих перебувала.

Там фізично неможливо щось «мутити» (принаймні бодай з якоюсь гарантією)! У комісії шість людей, один з яких – або патрульний поліцейський, або зі штабу патрулів (зі Львова чи Києва), два громадські активісти (Мустафа мінімізував участь колишніх співробітників міліції в цьому секторі), цивільний психолог та двоє з системи УМВС  – психолог та власне службовець (оперативник чи слідчий, як щоразу було в моїх групах). До того ж у громадському секторі були представлені різні люди, котрі часом навзаєм теж були прискіпливі одні до одного, бо так «історично склалося».

Якщо і були намагання від певних «сил» посприяти проходженню більшої кількості чинних співробітників міліції (так, якщо відверто, тенденція бути до них надто поблажливими спостерігалася і в моїй основній комісії), на те там були присутні і люди зі здоровим ставленням до міліції (хоч їх і аж ніяк не кворум ;)), – аби мінімізувати таку шкоду.

Так, зізнаюся, й завжди казала це прямо й публічно: щиро вважаю, що, приміром, представник керівних кадрів патрульної служби міліції не має пройти відбір у нову поліцію, бо допустив до повної безпорадності й суцільної корумпованості цієї структури, втрати довіри людей. І, так, на мою думку, до чинного представника патрульно-постової (не нової, а «класичної»)  чи дільничого не треба ставитися уже як до такого, що має певні переваги  – бо має буцім досвід, «знає місто», вміє складати протокол» (до речі, часто і не вміє), а натомість слід оцінювати за тими ж критеріями, як, до прикладу, студента-політолога – за комплектом особистих якостей. А ще ж і міцно «шерстити» на предмет корупції і мотивації. Але ж і моє бачення не є на 100% об’єктивним  – як у кожної живої людини. Й аби врівноважити різні погляди в комісіях, є прості механізми – вираховування середнього арифметичного і голосування. В підсумку зі згаданої теми мали, до прикладу, таке: 4 «так» при одному моєму "ні" для офіцера ППС Ужгорода, і чотири «ні» та два «так» для патрульного з майже 10-річним стажем. Перший отримав шанс почати все з нуля, інший – знайти себе в іншій справі.

Врешті, у нову структуру пройшло так багато незаплямованих міліційною службою людей, що варто сподіватися – «екси» їх не «покусають» і не заразять. Якщо ж таки це станеться – буде прикро. Я ж зробила що могла :).

…Хотіла мовчати, бо надто багато вже про це сказано (і дуже різного). Але набридли як вкиди «з вулиці» з метою дискредитувати реформу (а мене важко запідозрити в симпатії до УМВС, нє?), так і маніпуляції, призначені для тих, хто не розбирався в системі, й у першу чергу дурнуваті закиди осіб, котрим не дозволили контролювати процес. Тому й нашвидкуруч написала про власне бачення.

Для тих, кому важко порозуміти, знову наголошую: при системі з шістьма членами комісії, їх тасуванням і спорадичною системою потрапляння кандидатів у певну комісію, а ще ж з прискіпливою увагою до самого процесу, мутити – нереально. І це незалежно один від одного численно підтверджують учасники різних комісій, серед яких представники різних спеціальностей і секторів громадськості.

Виходячи з вищесказаного, зауважу: отже, шановні наразі ще міліціонери, якщо ви носили гроші вашим колегам-комісіантам або ж «співчуваючим» (ну а раптом! :)) для сприяння в потраплянні в нову поліцію, можете вимагати повернення. Бо якщо ви і пройшли, то це швидше – ваша особиста заслуга, вашого психологічного профілю, особистих якостей і навичок та вміння триматися на співбесіді, ніж «рішал». І – заслуга цивільних членів комісії, котрі вірять, що люди повинні отримати шанс і змогу виправитися.

Чого від вас, міліціонери, щиро чекаємо. А всім, хто успішно склав випробовування, бажаю розуміти, що насправді випробовування лише починаються. Віримо в вас, не підведіть!

P.S. На 80% час, проведений у комісіях, був суцільною радістю і його таким зробили як задоволення спілкуватися з людьми та психологічні «ігри розуму», так передовсім чудові молоді люди, вмотивовані, натхненні, готові змінювати місто, область і країну на краще. Дякую і координаторам проекту за цей час, і колегам за комісіями і, передовсім, кандидатам! Дівчата й хлопці, натхнення вам і сил та – принциповості!