Міжгірщина може залишитися без сполучення із найдивовижнішими атракціями

Аби познайомитися із самобутністю Закарпаття, варто бодай раз завітати на Міжгірщину. Адже саме тут чи не найдикіша природа створила дива, котрі своєю красою славлять наш край далеко за його межами, – «морське око» Карпат, або ж озеро Синевир, та мальовничий водоспад Шипіт. І, власне, не секрет, що за рахунок численних відвідин цих «розкручених» брендів упродовж цілого року наповнюється місцева казна. Проте через недбалість міжгірці невдовзі можуть втратити і те, що мають.

Про привабливість територій – з одного боку та проблемні питання – з іншого «Замок» поспілкувався з головою Міжгірської районної ради Іваном Яремою.

Родзинковий край

Окрім згаданих туристичних принад, у Міжгірському районі можна ознайомитися і з побутом бурих ведмедів, які нещодавно оселилися в Національному природному парку «Синевир». Іван Васильович розповідає, що у цьому реабілітаційному центрі збирають тварин, які зазнали жорстокого поводження у неволі. Спеціально навчені співробітники адаптовують клишоногих жити не в клітках, а на волі. Поки що у центрі мешкають шість ведмедів, проте з часом планується розмістити більше 30 тварин, які досі незаконно перебувають у неприйнятних умовах: «Цей об’єкт додав цікавинки у галузі туризму нашого краю. Аби подивитися на звірів, сюди приїздять тисячі туристів».

Важливу роль у популяризації рекреації відіграють і численні фестивалі: «Проводи отар на полонину», що традиційно проходять у першу неділю червня, Міжнародний фестиваль юних поетів та прозаїків «Рекітське сузір’я», фольклорне свято українсько-чеської дружби «Колочавське відлуння Тереблянської долини», ну і завершує літній сезон туризму фестиваль «На Синевир трембіти кличуть».

«Розкручений на Міжгірщині і зимовий туризм. Сьогодні у районі діє понад 20 гірськолижних витягів. Завдяки цьому тут проводяться всеукраїнські етапи кубків як із гірських та бігових лиж, так і з екстремальних видів спорту», – продовжує Іван Васильович.

Досить активно заявляють про себе різні туристичні бази, що знаходяться на Міжгірщині. Власники приватного сектору організовують поїздки краєм, ознайомлюють із природним багатством Міжгірщини і обов’язково включають екскурсії в Колочаву. Це село заслужено носить почесне звання родзинки району – має 10 музеїв та 20 пам’ятників. Серед них – вузькоколійка, Бункер Штаєра, музей під відкритим небом «Старе село», музей письменника Івана Ольбрахта, музей «Стара школа», що відкритий у приміщенні колишньої Угорської королівської державної школи. Тут зібрані старовинні експонати: парти, плакати, стільці, книги. Це єдиний музейний комплекс, який складається з двох музеїв-шкіл: «Радянська школа» і «Чеська школа». Окрім цього, пам’ятками архітектури є дерев’яні церкви, де можна ознайомитися із культурною спадщиною, історією краю.

Або з-під ніг пливе, або на голову паде

«Прикро визнавати, але одним із проблемних у районі залишається питання відновлення Музею лісосплаву. Він потребує найбільшої уваги з боку держави, – каже голова районної ради. – Ми всі пам’ятаємо, як кілька років тому його відновлення активно підтримала обласна рада. Долучився й наш земляк Віктор Балога. На той час були великі напрацювання з міністерством екології та іншими службами. Провели численні виїзні наради, чітко розпланували, як буде проходити будівництво та відновлення об’єкта. Але, на жаль, через часті кадрові зміни в Міністерстві екології не знаємо, що далі чекати».

Та основною проблемою Міжгірського району, як і краю в цілому, залишаються погані дороги та сміття. На це, насамперед, звертають увагу гості району. На дороги не вистачає грошей, а сміття дедалі більшає у струмках та зелених зонах. Особливо це відчутно у селах Пилипець, Подобовець, Студений.

У боротьбі з відходами, як розповідає Іван Васильович, останнім часом помітно активізували свою роботу власники туристичних об’єктів. Спільно з громадськими організаціями, районною владою та сільськими радами Міжгірщина нещодавно виграла грант фонду «Відродження», завдяки якому закупили прес та виготовили урни для збору скляної та пластикової тари. «Це перший вагомий крок у прибиранні району. Розроблена програма організованого збору пластику, скла, розпочинає свою роботу відповідне підприємство у селі Сойми, – зазначив голова райради. – Цього, звичайно, ще недостатньо, але добре, що питання вже зрушило з місця».

У краї, що впродовж цілого року вабить своєю красою тисячі туристів звідусіль, є ще чимало проблем: берегоукріплення, будівництво дамб, незадовільний стан доріг, вирубка лісів. Насамперед, вони пов’язані з людиною:  її зухвалістю чи-то байдужістю.

До прикладу, ліс зникає здебільшого через неправильне ведення лісового господарства, недостатнє забезпечення природоохоронних заходів та нераціональне використання природних ресурсів. Пан Ярема пояснює: район газифікований лише на 30 %, і зрозуміло, що більша частина населення мусить обігріватися самостійно за рахунок дров. На жаль, тієї кількості сировини, яку  заготовляють у держлісгоспі, нац­парку та держспецлісгоспі, явно недостатньо для забезпечення людей паливом. «Тому місцеві мешканці шукають виходи і вдаються до різних методів. Жити серед лісу  і помирати від холоду ніхто не буде. Самими заборонами, штрафами та контролями не обійтися. Поряд із наданням можливості населенню придбання палива за доступними цінами, необхідно створювати умови для забезпечення його альтернативними джерелами енергії, запроваджувати  енергозберігаючі технології та використовувати найрізноманітніші види біопалива – в повній мірі переймати досвід наших європейських сусідів».

Хто би допоміг?!

Нещодавно на Міжгірщині виникла ще одна суттєва проблема, що може негативно відбитися на розвитку туризму – на Синевирському перевалі сталися два зсуви, які, якщо повторяться, можуть взагалі перервати сполучення із територією, де проживає третина населення району, і, зокрема, Тереблянською долиною. На переконання Івана Яреми, аби вирішити її, потрібне нагальне втручання і виділення коштів для укріплення захисних стінок, які сьогодні вже нахилилися так, що ось-ось можуть упасти. «Ми звернулися до служби автомобільних доріг, знає про цю проблему і обласна влада. Виїздила на місце біди група проектантів, проте помітних зрушень і досі нема…»

Хоча до 2009 року в районі досить активно проводилися заходи із відновлення берегоукріплень та будівництва нових дамб, проте нині через відсутність коштів ці роботи фактично призупинені, і тільки за рахунок районного бюджету вдається бодай що-небудь утримувати.

За словами голови райради, надзвичайно проблемною є ситуація у присілку Колочава – Гирсовець, де сьогодні фактично вздовж усього села знищено захисні укріплення. Подібна проблема і в Негровці, не добудована дамба і в Синевирській Поляні. Та найгірше – у селі Репинне: тут вода Ріки вже підійшла до основної траси, що сполучає Воловець із Хустом. Тобто навіть один раптовий навальний дощ може зруйнувати автошлях…