Красивий, з гарними людьми в знакових місцях та в приємних подіях – омріяний Ужгород намальований з великою любов’ю і в сучасному легкому стилі.
8 красивих малюнків-емоцій – ними ми вже ділилися з вами.
А тепер, як обіцяємо, відкриваємо ім’я тих, хто подарував нам цей проект. Творився він двома жіночими «голосами»: разом працювали авторка ідеї Наталія Шталь й художниця Юлія Буря.
«У мене є свої асоціації про Ужгород. Я жила в різних містах і різних країнах і в кожним у мене є своїх знакові моменти: якісь місця, люди, кав’ярні, певний куточок певної вулиці саме певного часу і певного освітлення… І оці особисті моменти дуже важливі для мене в Ужгороді», – каже авторка ідеї проекту ілюстрацій про Ужгород мрії дизайнерка Наталія Шталь.
Юлія Буря розповідає історію створення серії: «Все почалось з того, що я познайомилась з Наталією Шталь, вона архітектор та дизайнер інтер’єру. В неї на сторінці діє проект, де публікується інформація про молодих художників, і в тому році мене запросили на інтерв’ю для цього проекту. Думаю, що вона просто побачила мої роботи у фейсбуці. Відтоді ми почали спілкуватися, я завітала до неї в студію випити кави, ми розговорилися, і виявилось, що вона має мрію зробити проект про затишні місцини Ужгорода, але не має ілюстратора. Ми прийшли до висновку, що зробимо це разом. Спочатку ми розробили концепцію, які самі місця треба зобразити і з чим асоціюється місто над Ужем. Наталія дуже гарно мене направляла в моїх пошуках, було приємно мати когось більш досвідченого поряд».
Наталія Шталь каже: «Коли мене спитати – що для мене Ужгород? – я б не повела людину, скажімо, до «Корони» зараз, а повела б у Підзамковий парк подивитися на платан чи в інші куточки, як саме для мене. Але для цього проекту я взяла не тільки ті знаки, які саме для мене, а пов’язані з подіями. Бо велопробіг Night Ride – це круто, бо «Фруктовий день» під каштанами – це ж чудово! І люди, які обіймаються на пішохідному мості – це радість. І хотілося передати саме емоції, які пов’язані з Ужгородом, з його людьми, з подіями. Аби це не було просто про якусь пам’ятку архітектури, й тільки це. Ужгород – не такий. Ужгород – він такий, як на цих картинках. І, так, це про любов. І тут є і пес, якого називали «Душа міста» й який був присутній на всіх подіях».
Юля продовжує: «Зі свого боку хочу сказати, що я зробила цілий тест-драйв цими місцями. Ходила пити каву зранку, на балкончик тієї кав’ярні, за яким я потім дуже сумувала. Ходила в дворик на Довженка і просто стояла там, розглядала той дім, заходила всередину. З Театральною площею теж є своя історія. Звичайно, хотілося показати красу та стиль наших ужгородських дівчат, бо вони у нас дуже файні та модні. Театралка також асоціюється в нас з собакою "Душа", який був дорогий багатьом ужгородцям, і для Наталії було дуже важливо зобразити "друга" міста. На жаль, ця історія має сумний характер. А моя найулюбленіша традиція міста в Ужгороді – це Найт Райд. Це була для мене одна з мотивацій навчитися кататися на велосипеді (так, так, я з дитинства не катаюсь). Як на мене, велосипед – це просто атрибут кожного ужгородця й одна з асоціацій міста. Далі все було простіше: сакури, міст кохання, вже традиційний ярмарок «на коштах та теплі вечори, гарний закат та вино».
Чи є на цих ілюстраціях втрачені містом моменти? Наталія відповідає: «Так… Окрім нашого Душі – плющ на Театральній площі. Я його любила, він там має бути, і я його досі там бачу. Може, він раптом років через 10 і відросте, але для мене він там має бути. Наприклад, там є вигляд на місто з тераси кав’ярні, якої вже і нема в цьому місці. Там є картинка про те, що Ужгороду треба більше сакур, аби їх вистачило на фото для всіх. Ілюстрація більше про сквер Масарика, але ми трохи розвернули будівлю, типову для Рафанди, так би мовити, зкадрували. Так, на цих зображеннях і поєднані фантазія і реальність».
Картини з’явилися, бо просто … дуже хотілося і вони мали з’явитися, – каже дизайнерка. Розповідає, що втілювати проект, який виношувала і хотіла втілити щонайменше три роки, було більш ніж приємно. «Головне, чим я задоволена – що художниці вдалося передати основний меседж, ці емоції. Юлія Буря, авторка ілюстрацій – велика молодчинка і талант, вона ловить емоції. Не просто хороший художник-ілюстратор, але і небайдужа, активна дівчина. Я щаслива нашому знайомству і цій співпраці. Зараз вона живе і працює в Німеччині, бере участь у різних проектах і конкурсах, у кількох уже перемогла, радію за неї. Зараз почала робити дуже гарну анімацію, мені дуже подобається, і тут так само вдало проявляється ця її риса, як на мене, дуже важлива для ілюстратора – вловити і передати емоцію», – розповідає Наталія про художницю проекту. «Ми обговорювали, в кого і з ким асоціюється Ужгород, я давала сюжет, а далі залежало від неї. Тут враховані також і емоції друзів і знайомих, про те, що таке Ужгород, тут не йдеться винятково про мій настрій. Великою мірою все фантазійне, хоча, звісно, є увага до пропорцій впізнаваної архітектури, як, наприклад, філармонія. Також є ілюстрація, коли ми взяли з основу фото з мережі – де пікнік на даху. До речі, хочу, щоби в Ужгороді було більше терас з гарним виглядом на місто. Загалом мета була зробити все фантазійним і таким повітряним, легким. І – передати емоцію», – Наталія говорить, що цей настрій може з’явитися, зокрема, на листівках і футболках.
Юлія Буря підтверджує, що хотілося б надати проекту практичного застосування, аби ділитися цими емоціями. «Я дуже вдячна Наталії за те, що вона мене спрямовувала в потрібне русло і допомогла довершити проект до кінця. Я люблю Ужгород всім серцем, це затишне європейське місто, яке роблять самі люди», – каже художниця. Ілюстрації, зроблені двома жінками, безумовно, з любов’ю, вже набули значного резонансу в соцмережі. Адже емоціями треба ділитися і – радіти життю, своєму місту і робити його кращим…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.