Для невеличкого села зведення нового мосту – неабияка подія. Особливо якщо до цього на його місці стояла нетривка дерев’яна лавка, яку руйнував замалим не кожен паводок. Ніби й невеликий потічок у Пастілках, а, як усякий гірський, за доброго дощу стає спустошливим і грізним. Зроблену сільськими чоловіками лавку з берега на берег вода трощила часто й нещадно, на місяці́ роблячи з одного маленького села на якихось 300 мешканців, два ще менші.
До того ж, за словами голови Дубриницької сільської ради Любові Лавер, об дерев’яний мостик під час великої води чіплявся будь-який корч чи колодиця через те, що був надто низьким. Під лавкою утворювалися скупчення, вода збиралася й заливала вулиці та частину села. То ж людям щоразу доводилося як не зводити, то принаймні ремонтувати міст. Котрась із останніх повеней вкотре забрала пастілківську лавку.
І ось замість неї виріс бетонний міст, що з’єднав вулиці Шевченка й Гагаріна. Тепер уже й на автівці легко дістатися другого берега. На міцність випробував споруду 3,5-тонний каток, а загалом конструкція може витримати транспорт завважки до 5 тонн. Утім найголовніше – тепер усі люди зможуть дістатися сільської церкви й кладовища. До речі, як відзначила Любов Лавер, спершу не вірилося, що таки матимуть новий міст. Навіть боялися кудись переміщати свою дерев’яну лавку. Але переконалися, що справа таки піде тоді, коли почала прибувати важка техніка. І от через кілька тижнів новенький міст з’єднав дві половинки села. А сільська рада, своєю чергою, з допомогою місцевих підприємців побудувала під’їзну дорогу з двох боків.
Першою по новому бетонному мосту в невеличкому селі Пастілки на Перечинщині після традиційного перерізання стрічки пішла пара молодят – минулої суботи саме святкували весілля. Вони ж і закріпили на мості символічний замок – на нього на все життя замкнули своє кохання. Тепер у Пастілках за прикладом Ужгорода теж буде традиція – чіпляти на переході колодиці кохання.
Міст удалося звести за підтримки нашого земляка, міністра МНС Віктора Балоги.
Сільський голова розповіла, що Віктор Іванович пам’ятав про місцеву проблему й запропонував допомогти її вирішити. Передав вітання від Віктора Івановича та виконав почесну місію відкриття депутат обласної ради, голова комісії з питань освіти та науки, ректор (протягом 2005–2012 рр.) найбільшого на Закарпатті вишу – Ужгородського національного університету – Микола Вегеш. Місцеві жінки благодійникам заспівали щиру пісню і навіть «Многая літа». Бо, розповідають у селі, навіть не сподівалися мати надійний міст. До таких маленьких населених пунктів, як їхні Пастілки, кажуть, високі посадовці рідко заглядають. Тому дуже вдячні, що Віктор Балога допоміг вирішити болісну сільську проблему. Жінка, яка наприкінці урочистостей попросила слова, зазначила, що міністр МНС – таки справжній закарпатець, його кожен гордо називає земляком, бо Віктор Іванович знає всі проблеми краю і, найголовніше, допомагає їх вирішувати
А ще в Пастілках добре пам’ятають, як 5 років тому, коли завели в село газ, відзначити подію приїхав тоді перший заступник голови обласної адміністрації, а нині голова обласної ради Іван Балога.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.