Майже 3-річна Віка відчувала приїзд татка (ФОТО)

Вчора ввечері на територію військової частини на Другетів в Ужгороді зібралися рідні, друзі, ужгородці із прапорами України, квітами та синьо-жовтими кульками. Всі чекали на бійців із 128-ї бригади. Телефонами зв’язувалися, де зараз, чи ще далеко. «Де тато?Де?» – питала майже трирічна Віка маму. Дружина контрактника Норберта Паулика розповіла, що чоловік вже 4 місці в зоні АТО. Спілкувалися майже щодня телефоном. «Дзвонив, щоб почути голос нашої донечки Вікторії, а вона його,- каже жінка. – Іноді я чула у трубку дивні звуки. А він заспокоював, мовляв, подумаєш, снаряд розірвався». 

Вона ж додає, що чоловік розповідав, що з Дебальцева вибиралися пішки, йшли до Артемівська. Пригадує, що тоді подзвонив, казав, що любить мене і доньку, запевняв, що повернеться живим. А от донечка відчувала, що батько має приїхати. «Сьогодні сказала мовляв, завтра в садок мене поведе татко», – розповідає жінка. Поки вона не знає, чи буде чоловік повертатися в зону АТО, але каже чесно, що не хотіла б… 

Нарешті перший автобус заїхав на територію. Обійми, сльози, грає оркестр. Т.В.О. командира військової частини Володимир Поліщук повідомив, що командир нині перебуває в зоні АТО, а вони чекають 70 бійців. Саме стільки повертаються в частину. Тут представники Ужгорода, Ужгородського, Перечинського та Великоберезнянського районів. 

Герої стали у стрій на плацу на прохання… мера Ужгорода Віктора Погорєлова. Він дякував за мужність. Казав, що завтра чекає у себе командирів. Студенти ж влаштували для бійців солодкий стіл. 

Солдат-контрактник Іван Лешко видивлявся серед інших своїх рідних. Каже, що родом із села Чорноголова Великоберезнянського району. Героєм себе не вважає, бо «герої – це ті, хто загинув». Щасливий, що всі побратими з бригади повернулися додому. Каже, якщо скажуть їхати знову, то «ми всі готові». У Дебальцеві не був, охороняв один із блокпостів поблизу села Чорнухіно. Згадує, як вчили хлопців, які прийшли на ротацію, «військовій науці», подружилися. 

Намагалися дізнатися прогнози, скільки ще триватиме війна. Іван відповів: «Не знаю. Це залежить не від нас, ми тільки виконуємо команди, які нам дають. Хотілося б, щоб всі командири, представники Верховної Ради дотримувалися свого слова, виконували обіцянки. Адже тільки тоді солдати їм будуть довіряти». 

Згодом на територію заїхав ще один автобус із бійцями…

.

.

.

.

.

.