Люди «АТБ»: для людини з чистою совістю та гарячим серцем будь-яка місія буде здійсненною

Сьогодні торговельна мережа «АТБ» – абсолютний лідер українського ритейлу. 1159 супермаркетів працюють у 24 областях країни, включаючи й наше Закарпаття. Асортимент кожного магазину мережі перевищує 3,5 тис. найменувань. Аби майже чотири мільйони клієнтів щодня мали можливість купувати гарантовано свіжі продукти,  докладає чималих зусиль величезна команда лідерів. Це різні люди: для когось ця торгова мережа стала першим робочим місцем, своєрідним стартом для успішної кар’єри в компанії; хтось, вже маючи багатий життєвий досвід, знайшов тут своє покликання, вірних друзів, можливість розвиватися та розпочати новий період свого життя.

Одним із таких мудрих, щирих та енергійних співробітників є Галина Кенез, старший охоронець нашого ужгородського магазину «АТБ». Раніше Галина Юріївна багато років віддала медицині, успішно працювала в правоохоронних органах, захищала суверенітет і незалежність нашої країни у військовому конфлікті на сході. Про власні принципи, роботу та життя вона розповіла нам в невеличкому інтерв’ю.

– Насамперед хочу подякувати вам за внесок у боротьбу за цілісність і незалежність нашої країни. Розкажіть, як ви потрапили в зону АТО. Це була мобілізізація чи ваш особистий свідомий вибір?

– Це був 2015 рік. Якраз тоді тривала реформа Національної поліції України. Я була співробітником правоохоронних органів. У нас проходила ротація, і я вирішила, що буду корисна саме там, на передовій. Тим паче, що я багато років віддала медицині, вмію надавати невідкладну допомогу. Свого часу закінчила медичне училище, 15 років працювала в лікарні.

– Чому пішли з медицини?

– Я усвідомила, що у цій сфері вже досягла моменту, коли вже особливо нема простору для розвитку. Тому вирішила внести певні зміни у власне життя, закінчила юридичний факультет, пішла на службу до правоохоронних органів.

– Вирушаючи на Донбас, ви розуміли, що прямуєте на війну, отже, це може бути дорога в один бік?

– Звісно, усвідомлювала, але сумнівів не мала,  сильнішим було почуття обов’язку, бажання вчинити по совісті. Для мене є речі, які цінніші навіть за життя, оскільки без них життя просто не має сенсу. Це совість, честь, свобода.

– Страшно знати, що будь-яка хвилина може стати останньою, бо може прилетіти куля, міна, снаряд?

– Ми тільки-но прибули на позиції, як відразу ж почався обстріл. Пам’ятаю, що тоді промайнули думки про те, що вдома на мене чекає родина, улюблена донька, літні батьки. Потім це почуття потроху відпускає. Починаєш розуміти, що бути тут – це твоє рішення і воно правильне. Ти потрібен саме тут. Це місія, яку ти здатен виконати.

– Які думки були в той момент, коли ви поверталися із зони АТО? Адже це довга дорога, є час оцінити пройдений шлях, багато чого переосмислити…

– Війна змінює кожну людину. Побувавши там, на багато речей починаєш дивитися інакше. Починаєш значно більше цінувати людське життя, мирне небо над головою, справжню дружбу, свободу, власний час.

– Розкажіть про вашу роботу в поліції, який життєвий досвід ви там отримали?

– За 12,5 років служби я насамперед навчилася добре розбиратися в людях, розуміти їх, чути аргументи, не засуджувати і не оцінювати певні вчинки, вміти співчувати.

– Знаю, що за роки служби маєте чимало грамот, подяк. Вас, напевно, з Нацполіціі не хотіли відпускати?

– Зізнаюся, я молодий пенсіонер. У мене була можливість піти у відставку в званні майора. Трохи часу не вистачило, аби стати підполковником – якась затримка із документами відбулася. Певна річ, пропозиції продовжити службу надходили, але я  вирішила, що моя місія в правоохоронних органах виконана. Мала велике бажання розвиватися далі, змінити обстановку, відкрити наступну сторінку життя, спробувати щось нове.

– Ви були першою жінкою із Закарпаття, яка поїхала брати участь в антитерористичній операції, а потім прийшли працювати в перший магазин «АТБ» на Закарпатті.

– Так, перший супермаркет «АТБ» у нашому регіоні відкрився 26 червня минулого року в Ужгороді на вул. Капушанській, 175а напередодні Дня Конституції.

– Як ви прийняли рішення працювати в «АТБ»?

– Я людина енергійна, не люблю сидіти без діла. Оголошення про пошук співробітників потрапило мені на очі суто випадково. Подумала, а чому б ні, роботи я не боюся, спілкуватися з людьми, слухати і чути їх вмію. Пройшла співбесіду, взяли в охорону. Колектив у нас хороший, відкритий, дружний. Всі розуміють, що виконуємо одну місію. Трохи пропрацювавши, отримала підвищення, стала старшим охоронцем.

– А як любите проводити вільний час? Маєте захоплення?

– Комусь до душі хрестиком вишивати, а я люблю готувати різні страви. Ще дуже люблю природу нашого Закарпаття. Для мене прогулянки цими дивовижними місцями – найкращий відпочинок!