«Як подивлюся на оцю батарею банок – просто відчуваю себе Хазяїном з великої букви», – зізнався мені якось друг, що відкрив для себе технологію консервування овочів на зиму. Молода сім’я просто «дорвалася» до недорогих закарпатських овочів, вирощених у низинних сонячних районах – Виноградівському, Іршавському, Мукачівському, Ужгородському. Саме з цих регіонів Закарпаття наприкінці серпня-на початку вересня газди і газдині звозять зеленину і городину на ринки райцентрів та Ужгорода з тим, щоб продати їх навітамінізованому за літо, утім, стурбованому думкою про зимову комору, городянину.
Банки, баночки і кришки
Кисло-солодкий хрусткий вміст, закручений моїм товаришем у банки потім їли всі його друзі – перестарався. Радо роздавав близький, товаришам і навіть колегам по роботі, цілком серйозно при цьому попереджаючи: «Банки тільки поверніть обов’язково!» Банки ще кілька років тому були у дефіциті. Це вже зараз можна купити у гіпермаркетах на кшталт «Епіцентру» та «Нової лінії», а також у супермаркетах будь-яку тару. Від архаїчних «під кришку», для яких потрібні бляшані накривки з гумовим «пояском», машинка для закручування та ще й вміння закатати гарячу банку так, щоб не потрощити ніжний скляний поясок, або ж, не приведи, не розчавити цілу посудину з уже готовою простерилізованою продукцією. І аж до новомодніх, трохи дорожчих, але дуже популярних банок з різьбою та об’ємними яскравими емальованими кришками «із закруткою».
Хто не закладає – той узимку не їсть
Консервують на Закарпатті практично усі. Хіба що геть вже заможні родини, яким простіше піти взимку до супермаркету і купити там продукцію «Вересу» або іншого виробника, аніж самостійно витрачати кілька осінніх днів на походи по базарах і нелегку працю на кухні. Адже, щоб закласти під прозоре скло овочі, їх потрібно знайти (саме такі, які вам подобаються, потрібного розміру, твердості, кольору), виторгувати, донести, помити, посортувати, розкласти у помиті банки, перекласти травами і спеціями, зварити маринад, залити, стерилізувати, а потім крутити, крутити і поступово охолоджувати, загорнутим у ковдру.
Оскільки зараз саме пік продажу овочів «під консервацію» на ринках краю – ми пробіглися головними базарами обласного центру і поглянули на ціни, що їх встановили селяни-городівники, або як зараз заведено казати, фермери, на свою продукцію.
Рецепти
У кожної господині вони свої. Хтось обмежується традиційними огірками й помідорами у звичайному маринаді з солі-оцту-цукру. Дехто – закладає червоний солодкий перець у олії за традиційним єврейським рецептом. Ще деякі господині закладають традлиційну закарпатьку «чоломаду»: цибуля, огірки, трохи перцю, дрібно нашинковані і складені у банку. Універсальний зимовий салат. Ще хтось полюбляє «десяточку». Відбирають по десять баклажанів, помідорів, цибулин, перців, трохи тушкують і закручують під кришку у олії.
Колись були популярними патисони. Їх різали на шматки і закручували подібно огіркам. А дрібненькі – цілими. Останнім часом патисонів на ринках майже не видно.
Хтось полюбляє аджику: перець гострий і солодкий, перемелений на м’ясорубці разом із зернятами, додати упарені помідори без шкірки, часник і спеції. Незамінний соус для м’яса, бутербродів чи чого завгодно.
Смаки у закарпатців різні. Спільне одне – любов до овочів, осіннього процесу заготовок і до лискучих скляних слоїків у коморі, які радують і рятують усю зиму. Так було і так буде, бо традиції вічні, а літо під кришкою взимку не може не приносити радості.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.