Усім адекватним людям зараз непросто. Людям, які дійсно Люди – болить. Від жалоби, від злоби на ворога, від несправедливості, від…
І от – що робити у цей історичний час? Нарікати на орків з їх лідером, нити "всепропало/насзлили/щоробитьдержава", волати "оголосітьвійськовийстан", звинувачувати вату (що розплодилася та якость так непомітно геть втратила глузд і совість на українській землі), жалітися на ворога внутрішнього, плакати й істерити?..
НІ!
ДОПОМОГАТИ! У той спосіб, в який є змога. А можливість є у кожного. Помилково вважати, що йдеться винятково про кошти. Важлива участь часто не коштує грошей. Адже допомогти можна речами, увагою, добрим словом. Своїм часом. Інформацією. Роботою. Тим, що не поширюєш паніку й поясниш кільком людям, як і їм діяти. Що розробиш чи роздрукуєш флаєр. Відвезеш вантаж. Сконтактуєш кількох небайдужих людей. Дві години поволонтериш у велелюдному місці і дізнаєшся багато нового про городян. Заспокоїшся і продовжиш, замість тривоги, приносити в світ добро…
Лише так. Лише разом ми впораємося. І ми зможемо! Разом – сила!
Механізми – тут: на сторінці Руху підтримки закарпатських військових.
Зараз же найбільше ідеться про медикаменти і загалом те, що потрібне шпиталям. Це не тільки ліки. Але і сама допомога, і її збір, і небайдужість, підтверджена участю в цій роботі – це ліки. Для всіх нас…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.