Вони легкі і трепетні, витончені та вишукані, ніжні і тендітні.
Вони з’являться первозданною красою, що дана звище, ніжно пестячись у перших променях сонця, трохи зблідлі од холоду, та однаково спраглі до життя.
Досконало прекрасні, ніжним розсипом вкривають Карпатські гори з ранньої весни, влітку і аж до глибокої осені.
Не всяк шукач краси знайде це делікатно вишукане різнобарв’я, а тільки той, хто ладен зрівнятися з небом, напитися дощу, насититися повітрям.
Бо вони – нестоптані та живі, шумлять з вітром, ховаються щоночі, зустрічають кожен світанок, і вони – не для людей. Бо там, де люди, ця краса швидко може зникнути.
Фото: Olexiy Ponomarenko
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.