Оці фотографії – усе , що залишилося від старого муру біля кафедрального собору. Схожий на італійськи муровані паркани півдня, він утворював перспективу вулиці Капітульної, був невід’ємною частиною архітектурного ансамблю в охоронній зоні на замковій горі. Та під час реконструкції майбутньої площі Бачинського старий мур, як часто стається в Ужгороді, одного дня просто зник… На цю проблему можна було б закрити очі, просто не помітити, або сказати що в Ужгороді є й інші більш «кричущі» архітектурні порушення… Та проблема полягає в тому, що ця руйнація відбувається в особливій, історичній зоні міста, і вона породжує цілу низку проблем, що спотворюють простір.
Скульптор Василь Роман переконаний – усі ужгородці втратили не просто архітектурну та історичну пам’ятку в охоронній зоні міста, а дещо значно більше.
Василь Роман: « Років 20 тому, коли ми ще юними ходили цією вулицею,а я ходив у художнє училище, у мене завжди був отакий внутрішній інтерес : а, що ж там, за муром…? Якась таємниця, нам недоступна…»
Старий мур, який тепер існує лише на цих фото, був побудований ще єпархіальним архітектором Омеляном Егреші у 30-х роках минулого століття. Мур дійсно мав таємницю – від сторонніх очей він оберігав спокій жіночого монастиря василіанок , а також сиротинець для дівчат. У парку за муром була статуя Діви Марії, яка була зруйнована у радянські часи.
Людвіг Філіп, краєзнавець: « У сиротинці за старим муром навчалися тільки дівчата. Виховувалась тут друга тітка моя, і мати тут ходила , тому що дідо помер і залишилися вони півсиротами. Тут школа була. Це був закритий заклад. І відвідувати їх можна було раз або два у році. Треба відновити цю стіну, ті самі ворота, через які вони мали право вийти.»
Петро Сарваш – автор проекту, за яким ведеться реконструкція площі Бачинського перед греко – католицьким собором. Та архітектор лише з сумом коментує хід дивних робіт перед храмом. Те, що тут зараз відбувається , має дуже мало спільного із погодженим проектом.
Петро Сарваш, архітектор , автор проекту реконструкції площі Бачинського: « Процес нібито з самого початку був у якомусь законному руслі розпочатий, був розроблений проект, відповідно в усіх інстанціях погоджений (на міському рівні , на рівні області), згідно з яким ця брама мала залишитись у тому стані, в якому вона дожила до наших часів. Але коли були розпочаті роботи, її не стало. Як її не стало, то вже інша тема, ходять різні версії, але мені здається, що її зруйнували навмисно».
За задумом архітектора, мур мав відгороджувати сад, потрапити до якого можна було через хвіртку. Та замовник робіт з реконструкції площі , а це греко – католицька єпархія, має інше бачення проекту, яке змінилось вже під час проведення робіт. Від руйнування старого муру у церкві відхрещуються.
Владика Мілан Шашік, архієпископ Мукачівський: «Це був простий мур, який у 30 році не існував і не був фахово добудований, бо коли добудовується, то зв’язується, він там був як щось тимчасове, тому він упав.»
Не впав, а допомогли впасти, кажуть в управлінні культури Закарпатської ОДА , і додають: мур таки має історичну та архітектурну цінність, бо безпосередньо знаходиться в охоронній зоні пам’ятки національного значення.
Юрій Глеба, на час розмови – начальник управління культури Закарпатської ОДА: « Як дивляться спеціалісти, в принципі , мур був знищений , тут не треба кривити душею, знищений будівельниками. З чиєї вказівки – мені це невідомо наразі»
Про темну сторону знищення старого муру говорить і мешканка вулиці Капітульної, яка не воліє називати своє і’мя, але яка на власні очі бачила руйнування муру: « Десь з самого ранку, о 5 –й, я прокинулася від шуму. Вийшла на двір – бачу, бульдозер ламав мур»– каже жінка і питає про майбутнє стіни, яка залишилась.
Що з нею буде далі, поки ніхто не знає. На цей момент управління культури надіслало припис до греко – католицької єпархії, за яким мур має бути відновлений. Та кілька тижнів тому на своїй прес конференції Мілан Шашік заявив: коштів на відновлення муру у церкви нема. Тепер в єпархії про кошти вже не згадують, та відновлювати мур все одно не планують, мовляв, нова копія муру цінності вже не матиме.
Владика Мілан Шашік: «Я потребу щось там строїти не бачу. Це би був вже зовсім новий мур. Нема сенсу відновлювати замість вісімдесятирічного мура лише заради того, аби він там стояв і закривав погляд на собор».
З такою думкою категорично не погоджуються активісти, бо за такою логікою зруйнувати можна взагалі півміста і вже ніколи не відновлювати.
Василь Роман: « Цей простір був дуже довго сакральним. Затишок того парку у центрі міста, у самому серці, ну просто безцінним міг бути.»
Не стримує критики на адресу управління охорони культурної спадщини архітектор Олександр ШЕБА. Свого часу він писав переддипломну роботу по вулиці Лучкая в Ужгороді, що теж входить до охоронної зони Замкової гори. У 90-х роках викладачі Київського інституту архітектури дивувались європейському характеру забудови вулиці, та з тих пір вулиця Лучкая зазнала змін. Одна з причин – недієздатність держави захищати свою історичну спадщину.
Олександр ШЕБА, архітектор: « Мур – це лише частина проблеми. Головна проблема – це неефективність управління охорони культурної спадщини Закарпаття. І це проблема не лише у нашій області, але в усій країні. Наразі управління не має ані достатньо співробітників, ані повноважень, аби контролювати ситуацію. Що стосується мура, то якщо він заважав, то мав бути або знесений, або переміщений у законний спосіб згідно з проектом. А загалом втручання в історичну забудову треба робити дуже обережно.»
В управлінні культури готують вже другий припис до греко – католицької єпархії. Якщо і його проігнорують, то документи відправлятимуть вже до прокуратури. А тим часом на церкву на Замковій горі падатиме тінь, але вже від неіснуючого муру….
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.