Кіфлики у вухах

Оригінальні авторські сережки, кулони, браслети, брошки й шпильки ліпить 21-річна студентка Ліна Ісак. У її колекції вже понад 5 тисяч пар кульчиків та інших усіляких виробів – є тут мініатюрні котики-близнятка, фотоапарати, кавові зернята,  фрукти, квіти, комахи, посуд, світлофори, прапори і навіть закарпатський герб, кіфлики й первісні люди.

Ліна родом із далекої Казані. Змалку зростала в творчій атмосфері, адже батьки дівчини – художники. Навчалася в Ужгородському коледжі мистецтв імені А. Ерделі, а нині закінчує Закарпатський художній інститут. Каже, бажання творити щось незвичне – з самого дитинства. Саме ж захоплення авторськими прикрасами пов’язане з не зовсім «дівочим» факультетом художньої обробки металу, де Ліна й почала виготовляти свої перші кульчики й кулони. «Шукала те, що змогла б виконувати і що б приносило користь. Майстерня, де я працювала, була обладнана не для малої роботи, тому я спростила собі завдання й спробувала ліпити з глини-моделіну. Було це два роки тому, влітку».

Спершу робила прикраси для себе й дарувала подругам. Незабаром, каже майстриня, дійшло до того, що подарунки вже не хотіли приймати задарма, тож  віддячували грошима. «А для студента це хороший стимул, не­величкий заробіток, що допомагав бути трохи незалежною…Власне, так усе й почалося», – усміхається.

Першою роботою Ліни була яєчня – дівчина зліпила собі «сніданок» із полімерної глини та випікала вдома. Чому саме яєчня? Майстриня тільки всміхається: бо є така приказка – про завжди голодних студентів! А найбільше їй подобається робити прикраси в етностилі.

Роботи Ліни можна перегля­нути в Інтернеті. Нещодавно про хобі майстрині навіть відзняли рекламний ролик, який теж блукає просторами соціальних мереж. Узяла участь у кількох ярмарках і фестивалях, а найбільш неординарним замовленням уважає кульчики-фотоапарати для світлинарів. «Щоб займатися такою справою, насамперед треба її любити, каже дівчина. – І прагнути повсякчас вдосконалювати свою майстерність – для цього потрібні величезне терпіння й неабиякий хист… А ще обов’язкові бажання, творче мислення й фантазія. Час від часу я організовую майстер-класи вдома. Охочі приходять, творять і йдуть із потужним зарядом позитивної енергії та з прикрасами, виготовленими власноруч».

Аби зробити, до прикладу, одну пару кульчиків, Ліні потрібен мінімум день. Ескізи прикрас розробляє сама, втілюючи ідеї як власні, так і друзів та знайомих. Усі замовлення потрапляють до власника в спеціальних подарункових коробочках. Матеріали, які використовує для виготовлення прикрас – полімерна глина, акрил, лак, фурнітура. Усе це можна придбати в нас чи замовити в інтернет-крамничках. Надає перевагу саме глині-моделіну, а не термопластиці, – бо так працюється цікавіше.

Спочатку Ліна розкатує глину до потрібної товщини – на дотик матеріал як пластилін. Потім ліпить потрібну фігуру, вирізає деталі за допомогою канцелярського ножа. Готовий виріб випікає в духовці газової плити, а потім розмальовує акриловими фарбами. Проте варто стежити за температурою – майбутній аксесуар може запросто згоріти, і вся робота зійде нінащо.

Надихають Ліну рідні й друзі. Дівчина каже, їхню підтримку, тепло, енергію  можна відчути в роботах. Адже майстриня не просто створює шедеври власноруч, а надає їм символічного значення. Розповідає, що надалі планує тішити жіночі серця приємними новинками, які прикрасять і доповнять їхню чарівність. «Такі речі цінні тому, що в кожну вкладається частинка власної душі і людське тепло, які не знайдеш у заводській біжутерії. Крім того, це ручні авторські вироби і, як правило, ексклюзив». То хто ж відмовиться носити таку красу?

Надія Вишневська