На вихідних на Закарпатті стартував сезон винних подій. На одному із відомих курортів краю провели винне свято, де усі бажаючі змогли спробувати себе у ролі винороба – зібрати з лугоша грона, змолоти їх на млинку, вичавити у винному пресі. Ну й звісно скуштувати вино від акул закарпатського виноробства. (До речі, уже наступного тижня у селі Бобовище на Мукачівщині пройде наступний винний фест – «Бобовищанське гроно». Це село відоме великою кількістю приватних виноробів, також винзаводом, який колись славився винами, а зараз збирає тільки сировину із занедбаних винниць. На носі уже й знамените ужгородське Божоле, яке відбудеться в першій декаді листопада цього року).
Але тут, на першій винній здибанці на Закарпатті після збору урожаю 2016-го року, серед тих самих акул виноробства ми зустріли знаменитого Івана Івановича Урсту, що по праву вважається одним із кращих виноробів Закарпаття. З паном Яношем поговорили про цей винний рік, про те, яке вино вродило, а також ексклюзивно для Uzhgorod.in винороб відкрив секрет еко-виноробства. Отож, дізнавайтеся, як виростити на своєму винограднику еко-продукт, не протравлений хімією, такий, щоб не страшно дітям дати грезник-другий, та й вино з нього добре було.
– Як ся має ваше вино з нового урожаю?
– Бродить у бочках.
– Не даєте ще його куштувати?
– Я не займаюся работоргівлею дітей, бо до 18 місяців вино в бочці – як дитина в утробі, ще не сформоване, – віджартовується винороб. – Наймолодше вино, яке продаємо на дегустаціях та фестах – 2014 року. Я, коли закладав виноградник, а це давненько було, поставив собі за мету: як любити – то королеву, як красти – то мільйон, а як вино пити – то пити істинне вино, те, що in vino veritas. Витримка вина у бочці протягом 18 місяців – це дитячий вік вина. Після цього часу вино стає повнолітнім, у ньому уже є та «veritas». Далі воно зріє, досягає епогею і згасає. Вік вина залежить від того, в який рік воно було вирощене та зібране – скільки було сонця, яка була температура, вологість, скільки дощів.. . Тут тисячі нюансів. Але зрештою, вино вмирає, як усе на цьому світі. Бо ніщо не вічне під сонцем.
… От хіба що, – винороб примружує очі і знову фіглює:
– Є правда одна вічна субстанція. Як учить нас телевізор, єдине, що вічне в Україні – це якість «Хортиці». До речі, із цим жартом я уже мав мороку. Якось, – каже Іван Урста, – процитували мене у ЗМІ про «Хортицю», а через два дні зі мною зв’язалися від власника заводу – дякували за рекламу, кланялися від шефа та сказали, що він віддячиться. Вони жарту не зрозуміли, думали, що справді рекламував мовляв, дід вино робить, туристам про культуру вина розказує, а сам горілку любить! Ну, але я посміявся – і забув. Але за тиждень кур’єр привозить мені кілька ящиків із цією горілкою. Я був вражений! Але позаяк горілки не п’ю, то віддав сину, а він повіз в Австрію на презент знайомим.
Українці узагалі не винопитна нація, тому «Хортиця», і всякі «хлібні дари» з тюменського зерна у нас у великій пошані. Як то кажуть, скуштуйте «Хлібний дар» і ви відчуєте, що нічого не відчуваєте. Уявляєте, яке це щастя – нічого не відчувати? Не зрозуміло тоді, ти ще живий чи ні? – уже сердиться винороб. – А от вино треба розуміти, інакше не варто його пити.
– Я знаю, що ви великий фіґляр, але скажіть свою думку про цьогорічний сезон: 2016-й був вдалим роком для вина?
– Я вам, паніко, так скажу: за останні десять років на Закарпатті не випало стільки дощів, скільки за цей сезон. В минулому році за 4 місяці в період дозрівання не було узагалі ні капельки дощу, а цього року Бог дав дощ із травня місяця до осені – а разом із цим мільдью, овідуім, сіру гниль, зелену гниль, чорну – все, що хочете, увесь букет там був на винограднику.
– Тобто, довелося добре виноград протравити?
– Мусай визнати, що урожайність винороби зберегли, дякуючи хімії. Але я би з тих виноградників не хотів покуштувати ні грона, та й до вина маю претензії, бо воно теж те всотує добрий відсоток хімії.
– Ну а ви хіба не «травите» свій виноград?
– Цього року й я вимушений був обробити виноград уже в стадії дозрівання, але я обробляв звичайною содою, погашеною й розведеною в 10 л води. Це страшна хімія! – віджартовується пан Урста. – Сода дезактивує грибки – нею ж дітям ротик від молочниці обробляють. Значить і виноград можна!
– Але сода мабуть менш дієва – треба частіше обробляти?
– Можете скільки хочете прискати. Рецепт таки: берете 100 г соди, 1 л води, як вода починає закипати, засипаєте соду туди – вона шипить, наче оцтом згасили. Тоді це вливаєте на 9 л води і у «бризкалку». Маєте 1% розчин. Хочете 1, 5% – значить, візьміть 150 г соди, 2% – значить 200г. Отакий рецепт. Бризкайте на здоров’я!
– А традиційній хімії для винограднику не довіряєте?
– Дотепер користувався австрійськими препаратами, син привозив, але тільки таким, що на них зелений хрестик намальований. Це означає, що еко. На соді частково перейшов цього року – вона гарно себе показала, тому із наступного року користуватимуся тільки нею – набагато дешевше. Я уже 10 років пробую робити біодинамічне вино, екологічно чисте, тобто. Це у нас казка, бо усі про це говорять, а ніхто не робить. Я пробув зв’язуватися із тими усіма екологами: хлопці, розкажіть, що маєте, як це можна використовувати, дайте якісь гарантії, але так і не добився консультації від жодного! Значить що? Це все пустодзвін. Недавно фірма «Баєр» скликала в Котнарі нараду – розповісти про свою хімію для виноградників. Я прийшов і відверто сказав: хлопці, а де ви були в травні, коли у людей виноград гнив? Про що з вами говорити під кінець сезону? Коли з вами не можна проконсультуватися вчасно, навіщо ви узагалі потрібні? Та ще й без гарантій! Адже їх «Чизай» подав на суд, бо вони їхньою хімією користувалися, а це не спрацювало!
– Кажете багато дощів було – це вплинуло на цукристість?
– Цукристість в цьому році добра, я міряв – 22-24, залежно від сорту. Не можна казати, що урожай поганий – бо Бог дав нам крім дощу й тепло й сонце. Трохи нас град зачепив літній, почалася чорна гниль – але ми з тою проблемою справилися.
– Ви урожай добрий зібрали?
– Не можу ся гнівати на нього. Із 15 тисяч кущів винограду цього року урожай зібрали на 12 тисячах кущів. Моя технологія така, що я регулюю урожайність: ми обриваємо грона в травні перед цвітінням на гілочках. Йдуть робочі циганки й прищипують. Прошу лишати одне, але то жони, знаєте, шкодують, то іноді й два залишають. Бо шкода, кажуть, то – погар вина. А буває що й не помітять. А ще маю практику: частину урожаю залишати на виноградник. Це моя подяка Богу, природі – за урожай. Померзне, тоді його потята поклюють.
– А з мерзлого винограду ледове вино не робите?
– Ну, як же, обов’язково, – змінює тон на іронічний винороб, – та ви що, на Закарпатті лиш ледове й тре робити. – В момент Урста враз серйознішає: – Який дурак таке може зробити? Це простий обман некомпетентних туристів. Я раджу в таких випадках спитати винороба: коли на Закарпатті було хоч тиждень 15 градусів морозу, адже у нас +5-10С середньомісячна температура у січні-лютому, про яке льодове вино ви тут говорите? Його просто не можна зробити на Закарпатті. Його треба закрити сіткою – би постояло на корчі, би го потята не здовбали. А поруч з винорадником хаща – потят много. А як у тебе нема виноградника біля хащі – то про що ти говориш? Ледове вино на Закарпатті готують так: беруть на фірмі «Сонце в бокалі», трохи підхімічать – і мають ледове. Мені невістка з Австрії принесла якось справжнє: чекушка – 30 євриків! Це 250 грам усього! А тут шмурдяк літер за 120 грн. продають як ледове.
Наостанок винороб пригощає келишком свого Мююлер Тургау, а заразом – й ще кількома своїми фірмовими фіглями, без яких Урстове вино не п’ється:
«Я на своїй на горі не роблю – я займаюся любов’ю! У мене там 34 тисячі красунь – кожну знаю поіменно. Любуюся на них, позераву, підходжу до каждої. заговорюю: давно-м тя не видів, як ся маєш?»
«Моя гірка з виноградником 250 метрів над рівнем моря, там загальна площа 35 га, нас там 4 виноробів. У кожного своя доля. А довкола хаща: дуб, бук, граб, під горою – праліс дубовий, 10 тис га, там тече річка Боржава. А я коли на своїй горі стою, напроти бачу Стій. Говорю до нього: «Вітаю, Стою – ти там стоїш, а я туй стою!» Кождий день ся здороваєме!
«Із 360 днів 320 я на винограднику. Я 20 років не був у відпустці, але я відпочиваю душею кожен день – бо я у винници. Там така краса, що то многим не снилося. Коли люди приходять охають, кажуть, не уявляли, що є такий рай. художників туди малювати тоту красоту».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.