Композитор Бейла Барток був дуже незвичною людиною, митець в житті і в роботі. Свій творчий шлях розпочав на Закарпатті, зокрема 1 травня 1892 року в Севлюші (місто Виноградів), коли йому було 11 років, дав свій перший концерт. Тоді його талант і оцінили, та аж так, що директор школи, де працювала Паула Барток, мати музиканта, дав їй річну відпустку, аби та повезла сина вчити музики за кордон. Згодом сім’я переїхала в Угорщину, але доля дала йому шанс ще раз повернутись на Закарпаття, коли він приїхав сюди збирати фольклорний музичний матеріал.
Його сміливо можна назвати революціонером в музиці, бо саме він поєднав, здається, непоєднувані речі – класичний стиль із фольклором. Його творчість дуже бурхлива, особисте життя також.
Барток легко закохувався в юних і обдарованих дівчат, які наповнювали його життя радістю і спонукали до творчості. Починаючи від «чотирнадцятирічного ельфійського створіння» Штефі Геєр, до першої дружини Марти Зіглер, яка стала його ученицею по життю і помічницею в роботі.
А потім в 1915 році з’явилась ще й Клара, закохана в поезію, але не в Бартока, який був старшим від неї років на 20. Це мало не зруйнувало його шлюб, але Марта пробачила, єдине – долучила всю родину до релігії, аби уберегти чоловіка від спокуси. Але це не допомогло, шлюбу не судилося бути дуже тривалим, бо в 1923 році митець знайомиться з Едітою Пасторі.
Дітта, як її називали всі, була ще юною, але вже дуже талановитою піаністкою. Тому Бейла не міг не полюбити її, чи її талант. Він навіть відправив дружину з сином на її батьківщину, але та не стерпіла цього і сама подала на розлучення. І вже за два місяці була створена нова творча родина, яка увінчалась в 1924 році народженням їхнього спільного сина Петра.
Тут зійшлись вже рівня з рівнею. Батько Едіти був музикант, грав на піаніно. Вона ж навчалась у Будапештській консерваторії, яку закінчила в 1921 році. Згодом стала студенткою Музичної академії, де викладав Барток. З неї могла вийти відома та шанована піаністка. Нью Йорк Таймс дав схвальну оцінку її грі: «Пані Барток звучить так, ніби її руки зроблені зі сталі. Її технічна точність абсолютна – і гра холодна… Як не дивно, результат не є ні холодним, ні відлякуючим… ».
Та свою особисту кар’єру вона залишила, обравши сім’ю та роботу чоловіка. Певно, великою радістю для Едіт стали їх спільні концерти, які вони давали, переїхавши до Нью Йорку.
Попри творчі успіхи і здобутки, фінансовий стан родини був вкрай поганим. Барток не знав як, чи просто не хотів створювати комерційну музику. Друзі допомагали їм, але проблеми зі здоров’ям Бейли забирали всі кошти. Остання їх поява на сцені відбулась 31 січня 1943 року в Карнегі Холл, одному з концертних залів Нью Йорку. Композитор помер 26 вересня 1945 року від лейкемії. Дружина ж пережила його на 37 років.
То хто ж був великим коханням Бартока? Штефі, Марта, Клара чи Дітта, а може всі в свій час. Чи все ж найбільшою любов’ю Бейли Бартока стала його музика і творчість. Бо ж залишив він величезну спадщину, десяток творів, концертів, опер та балетів, ще більшим доробком стали його етнографічні та фольклорні пошуки. Певно, так: музика – то велике кохання Бартока.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.