Індіанське поселення… з’явилося в Оріховиці (ФОТО)

Якось розмовляла із знайомою продавчинею, яка майже щодня їздить купатися на озеро в с. Оріховиця, що поблизу Ужгорода. Головне тут не це, а те, що там є …вігвами, у яких канадські індіанці пригощають всіх стравами, показують – розказують. Журналістська цікавість взяла верх, і я таки туди поїхала. Вігвами знайшла, але …без індіанців…

До Оріховиці зможете доїхати всіма автобусами, які їдуть на Березний, із «перечинського» вокзалу в Ужгороді. Це всього кілька хвилин їзди. Виходите на трасі за заправкою, а потім пішки до надпису «Шамбала», й направо через ліс. Це назва пляжної території із лежаками, «баром» та озером. Саме тут неподалік й помітили вігвами (шатрове житло індіанців). Для початку у чоловіка быля бар-стійки вирішила трохи дізнатися інфо. Він виявився господарем «Шамбали» Йожеф Горват, який зокрема, розповів, що тут гості вже три місяці, зараз «головних» нема, бо поїхали, й що це на його території. «Вони навіть воду в озері перевіряли. І їм сподобалося. Обов’язково мусите приїхати із ночівлею. Вогнище, зорі, озеро»…

Під деревом за столиком сидів хлопець, і зі словами привітання знайомимося. Андрій із Дніпра, тепер тут адмін, оскільки товариш, автор проекту tipiclub.com (від тіпі – індіанські «будиночки») поселення Ігор у від’їзді. Андрій люб’язно влаштував екскурсію. І одразу наголосив, що все, що тут бачу, тільки початок великого задуму. Територія невелика. При вході в «село» національний стяг…Канади й дерев’яна табличка «Indian villige» (у перекладі із англ. «індіанське поселення»). До кожного із п’яти вігвамів веде мощена стежка із каміння та піску, біля кожного – оригінальний ліхтар (щось на зразок того, що мали гноми). «Ми довго шукали місце, орієнтовно півроку. До того були в Карпатах. Там була «пристрілка», бо поруч облаштована дорога. То який може бути відпочинок під гул машин. Там серед відпочиваючих була жінка, яка й порадила це місце. Тут затишок, ліс поруч, озеро», – каже.

І тут планується все в індіанському стилі, у стилі Дикого Заходу. У вігвамі, який має назву «тіпі», який заввишки кілька метрів, пошитий власноруч людиною, яка зблизька знайома із звичаями індіанців. У землі фіксується дерев’яними паличками. Всередині є три тапчани із матрацами, посередині – обкладене камінням місце для вогнища, маленька тумба із дерева. Якщо треба відкрити верх шатра, то тягнете за мотузку. Вігвами всі однакові. Тут є електрика… від Йосипа. У кожному шатрі є розетка. Є тут і побутові умови – туалет, і дві душові із дерева.

Андрій розповідає, що у планах ще п’ять, а також буде великий вігвам для спілкування між собою відпочиваючих, посередині буде місце для вогнища. Нині його розпалюють надворі, й тут готують поки те, «що маємо, навіть шашлик». Буде й музей із індіанським реманентом – сокирами, намистом, трубками, головними уборами.

За одним із вігвамів помічаю на дерев’яному пірсі теж шатер, який нагадує півкулю. Подумала, що це щось на зразок бунгало. Аж ні…це майбутня індіанська сауна. Зовні є труби, а під містком сучасна піч, яка схожа на «буржуйку», а у «півкулі» посередині каміння. Тут одночасно зможуть паритися 10 чоловік, але навпочіпки. Неподалік тир є для бажаючих постріляти із лука. Стріли тут не прості, а із пір’ям. Невдовзі планують організовувати й кінні прогулянки, та катання на каное. «Міста, особливо великі, перевантажують людей. Тому все частіше хочуть відпочити, відірватися від урбаністики. Побути наодинці з природою», – додає. Якось включили музику племен, то людям так сподобалося. Тиша, зорі, музика…п’янить. Поки люди приїжджають переважно на вихідні. А ті, що приходять на пляж, теж нерідко навідуються, розпитують. Найпоширеніше запитання «а що це таке?»

Невдовзі планують зробити невеличке відкриття поселення. Як же ж без фото. Андрій для цього виніс із вігваму головний убір індіанців (раніше вже мала нагоду фотографуватися у подібному). Але це менший за розміром – «шапочка» зі шкіри, на яку пришито орнамент із бісеру, далі пір’я, й кожне має на кінчиках прикріплене невеличке пасмо волосся.

Все ж вирішили зателефонувати автору проекту. Ігор Залесський цікавиться цією темою давно. До всього має товариша, який має індіанське коріння, родом із Канади, але нині із родиною мешкає в Україні. Він допомагає. Ігор додає, що ті п’ять вігвамім потрібно добудувати, щоб було традиційне індіанське поселення періоду «золотої лихоманки» 19 століття. Тому облаштують і будиночок золотошукача (це буде будиночок для персоналу). Задум передбачає й будівництво дерев’яного будиночка на озері. А от для музею збирається привезти шкуру звіра, яку вдягали шамани. Словом, читачі, далі буде…

Для довідки із Вікіпедії. Індіанці (рідше американські індіанці) – перші жителі північноамериканського континенту (який раніше носив назву Вест-Індія, звідки і пішла сама назва «індіанці»), за винятком ескімосів і алеутів. Індіанці, ескімоси і алеути разом можуть називатися «корінні народи», «корінне населення», «аборигенні народи».

Вираз «червоношкірі» є застарілим і зараз не використовується в англійській мові. В англомовній Канаді використовують вирази Native Canadians (корінні канадці), Native Peoples (корінне населення), First Nations (перші народи) або Aboriginal Peoples (аборигенні народи)…

У XX столітті чисельність індіанців у Канаді збільшилася вдесятеро. У період між 1900 і 1950 населення збільшилося лише на 29 %, але після 1960-х років рівень дитячої смертності в резерваціях різко впав, і чисельність населення зросла на 161%. Починаючи з 1980-х років число індіанських немовлят збільшилося більше ніж у два рази, і в даний час майже половина індіанського населення молодша 25 років. В результаті чисельність індіанського населення в Канаді, як очікується, різко зросте в найближчі десятиліття.

За переписом населення 2006 чисельність індіанців у Канаді склала 732 520 осіб.

Список племен, які існують в Канаді – найвідоміші народи (до 1700 року): алгонкіни (східні ліси), крі, інну (монтаньє і наскапі), оджибва, мікмаки, ірокези (східні ліси), гурони та ті, що переселилися із США – сіу (Великі рівнини) та делавари (Північний схід).