Партії регіонів, яка завдяки перемозі В.Януковича на президентських виборах отримала практично монопольну владу на Закарпатту, так і не вдалося легітимізувати її довір’ям самих закарпатців. Попри те, що на поствиборчих мапах наш край замальовують у синій колір, треба говорити і про те, що, в підсумку, опозиційні партії здобули набагато більший відсоток симпатій краян. А понад 8 відсотків "Свободи" на Закарпатті, як загалом в Україні, взагалі є попереджувальним дзвіночком «регіоналам» при владі.
З максимальним використанням адмінресурсу і, як в Ужгороді, прямим підкупом, який бачили всі, окрім правоохоронців, Партії регіонів на Закарпатті в підсумку вдалося нашкребти лише неповні 31%. Разом із сателітами з КПУ – майже 36. Тоді як опозиційні «Батьківщина», УДАР і «Свобода» сукупно отримали практично 47%. То чи є право відносити Закарпаття до сфери впливу Партії регіонів за тією, виключно, ознакою, що в регіоні цю монопольну політичну силу, формально, вдалося протягти на перше місце?
Аналогічно по мажоритарних округах. Ціна перемоги «регіонала» Василя Ковача в ужгородському окрузі вже візуалізована у вільних від владного впливу соціальних мережах у вигляді двохсотгривневої купюри з його портретом.
Про технології виведення на друге місце марґіналізованого ужгородцями Ратушняка шляхом відбирання результату у Павла Чучки завтра о 13:30 в прес-центрі «Закарпаття», ймовірно, говоритимуть соціологи, політологи і журналісти.
Натомість поразка очільника закарпатської «Батьківщини» на свалявському окрузі мала би стати справді великим знаком питання для всіх опозиційних сил. Як і те, що жоден із офіційних кандидатів-мажоритарників, висунутих опозицією, не набрав не лише переможної, а й просто гідної кількості голосів. Висновок на майбутнє, безперечно, мав би бути зроблений вже сьогодні.
Перемога Віктора Балоги на мукачівському окрузі з величезним відривом від конкурентів – абсолютно закономірна. Системна і якісна робота, відмова від підтримки маргінальних політсил і, натомість, чітко акцентована проукраїнська та проєвропейська позиція компенсували мінуси, виділені опонентами, і повернули йому довіру проукраїнсько та проєвропейсько налаштованої закарпатської еліти, через яку ця довіра екстраполювалася на ширші електоральні маси. Можна говорити про те, що цього позитиву, значною мірою, виявилося достатньо і для вдалого кандидування інших претендентів з прізвищем Балога. Однак, якщо в хустському окрузі перемогу Павла Балоги все-таки вдалося відстояти ціною максимального залучення сил і ресурсів, то у виноградівському, де протистояння по лінії Іван Балога – Іван Бушко було найбільш принциповим, цього виявилося явно замало, аби протиставитися грубому адміністративному та фінансовому тиску та неприхованим фальсифікаціям.
Переконливий показник перемоги Василя Петьовки – чудовий приклад результативності кількарічної системної роботи в окрузі. А для влади – чітка ілюстрація того, якими наслідками, в перспективі, загрожує призначення на керівні владні посади непопулярних в регіоні, ба, навіть, одіозних осіб.
Загалом, той факт, що в протистоянні по лінії Балога – Партія регіонів симпатії закарпатців більшою мірою виявилися на боці саме команди Віктора Балоги і дали останньому можливість втримати перемогу в половині мажоритарних округів Закарпаття говорять про те, що щира, справжня, не зманіпульована і, тим більше, не куплена в переддень голосування довіра інтелігенції і ширших народних мас є для політика доброю підставою почуватися впевненіше у майбутньому. І саме в цьому контексті перед Віктором Балогою як політиком і бізнесменом за підсумками виборів постає нелегкий вибір: чи залишитися принаймні на кілька років у не зовсім комфортній опозиційній ніші, чи піддатися спокусам і пресингові ПР, яка всіма правдами і неправдами сколочуватиме нову більшість у новому парламенті України. В останньому випадку треба буде зрадити не тільки своїй демократичній передвиборчій риториці, але й – в глибшому розумінні – майбутньому свого краю та своєї країни. А, значить, і майбутнім виборцям, які віддали свої голоси трьом представникам його команди саме в розрахунку на таке краще – проєвропейське, проукраїнське і, однозначно, демократичне – майбутнє.
Перед трьома представниками Партії регіонів, які також здобули омріяні мандати до парламенту, такий вибір, в силу зрозумілих причин, не стоїть. І не лише тому, що від самого початку було зрозумілим, що в їх особі ПР отримує у парламенті трьох своїх банальних «кнопкодавів». Надіятися на те, що ці люди зможуть хоч на мить відхилитися від генеральної лінії партії в ключових для України моментах, немає чого і в силу того, що собою по суті представляють ці особи. Адже ілюзій тут, здається, немає ні в кого.
І саме в цьому сенсі закарпатцям у ширшому розумінні варто нарікати на самих себе. Адже вибір, хай і задавлений і ґвалтований, у нас все-таки був…
Результат по Закарпатській області:
Результат по Україні в цілому:
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.