Одразу за Мукачевом, якщо їхати в бік Берегова, є відпочинкова зона, яку багато хто з місцевих називає страусиною фермою.
Це не ферма, принаймні поки що, – розповідає Сергій, доглядач мукачівських страусів. – Тут живе лише 12 дорослих птахів, тому ми радше міні-зоопарк».
Подивитися на екзотів, які чудово прижилися на Закарпатті, влітку приїздить чимало відвідувачів. Тепер же у господарстві туристів майже не бачать, хоча споглядати за життям цих велетенських пернатих краще все-таки взимку, коли вони неагресивні й більш охоче йдуть до людей, очікуючи від них якоїсь смакоти.
Пан Сергій розповідає: страусів у Мукачево не привозили з Африки, вони народилися вже в Україні, одні на Тернопільщині, інші – на фермі в Хусті. Морозів не бояться, хоча вологу погоду все ж краще пересиджують у вольєрах. Найвідомішим птахом мукачівської страусиної родини є Гріша – перший самець, який зібрав довкола себе гарем самичок і став татом для інших трьох страусів-«хлопчиків».
«Гріша має дуже непростий характер, – розповідає Сергій. – До нього у вольєр навіть нам страшно заходити, особливо влітку, коли в цих птахів настає сезон активного несення яєць».
Коли «Замок» навідався на ферму, Гріша зі своїми самичками, які, до слова, не відходять від нього й на крок, якраз перечікував неясну погоду в закритому приміщенні. Виявляється, цей страус – надзвичайно відповідальний батько: кожне яйце, знесене його «дружинами», доводиться з гнізда викрадати. Він їх так ревно стереже, що нападає на будь-кого, хто пробує забрати яйце.
100-кілограмовий птах з міцними ногами й кусючим дзьобом справді здатен завдати людині серйозної травми. Тож працівники міні-ферми хитрують: один відвертає увагу птахів годуванням – інший тихенько виносить яйця.
Несуться ж страуси двічі на тиждень – з кінця квітня до сере¬дини вересня. Пан Сергій каже: страусине яйце важить приблизно 2 кілограми, тобто якщо засмажити з нього яєчню, воно замінить 30 звичайних курячих.
«Страви зі страусячих яєць дуже смачні, – розповідає він. – Використовуємо їх у їжу або ставимо дозрівати в інкубатор. Куштував і м’ясо страуса. Воно червоного кольору, дуже ніжне, дієтичне, але наших птахів на м’ясо не продаємо – їх для цього поки що замало».
Для штучного «висиджування» яєць доглядачі птахів і власники міні-ферми використовують звичайний курячий інкубатор. Пояснюють, що вивести потомство можуть, звичайно, і самі страуси, однак у період висиджування вони не несуться, стають більш агресивними, тому тут намагаються не допустити, аби у тварин прокинулися батьківські почуття.
В інкубаторі яйця вигрівають 40 днів. Тоді з них вилуплюються пташенята, яких певний час тримають окремо від дорослих страусів, бо потребують ретельнішого піклування.
Загалом же, як запевнив доглядач пернатих екзотів, стежити за страусами досить легко. Вони невибагливі в їжі: влітку залюбки харчуються свіжою травою, плодами ягід, деякими фруктами, узимку їх годують сіном, пшеницею. Жодних щеплень робити не треба, лише кожної весни дають їм ліки проти гельмінтів.
Саме через невибагливість страусів і відносну простоту догляду ферми, де розводять цих птахів, все частіше з’являються в Україні. На Закарпатті їх теж уже кілька. Коштує маля страуса не так уже й дорого – близько тисячі гривень. І хоч домашнього улюб¬ленця з нього не вийде (страуси рідко бувають ласкавими і зав¬жди насторожено ставляться до людей), на міні-фермі в Мукачеві зізнаються: багато хто із заможних купує собі кілька особин як прикрасу обійстя.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.