Щороку тисячі туристів приїздять на нашу Срібну Землю, аби помилуватися давніми архітектурними пам’ятками, прогулятися старенькими вуличками й відчути дух історії. Та як втраплять до екскурсовода без відповідних документів та освіти, застерігають туризмознавці, той нерідко може викривити «старовинку» недостовірним фактажем.
А це геть не додає краю доброї репутації і псує наш туристичний імідж. «Чорних» гідів в області не контролюють, бо нема кому. Торік постанова Кабміну скасувала ліцензування туроператорської і турагентської діяльності. Коли ж придумають щось нове – вилами по воді писано.
На крайових інтернет-порталах нещодавно з’явилася інформація, що понад 40 % екскурсоводів у трьох містах Закарпаття працюють без дозволів. Упродовж двох тижнів фахівці «Туристичного інформаційного центру Закарпаття» промоніторили 35 екскурсійних груп в Ужгороді, Мукачеві та Берегові. У кожного гіда просили показати посвідчення екскурсовода, договір із турфірмою. Виявилося, у багатьох не було ніяких документів.
«Єдине вікно» не відкривали
Як розповів «Замку» начальник головного управління з питань європейської інтеграції, зовнішніх економічних зв’язків і туризму Закарпатської ОДА Олександр Марченко, нині в області активно працюють близько 150 екскурсоводів, які мають дозвіл на роботу.
«Щоби мати право проводити екскурсію, людина спершу повинна отримати відповідну освіту. У Радянському Союзі наших фахівців готували в Сімферополі чи Києві, а нині випускають у закарпатських вишах. В Ужгороді діють також спеціальні курси.
При нашому управлінні є акредитаційна комісія, яка раніше займалася видачею дозволів на здійснення туристичного супроводу. Наразі її робота призупинена. Торік постанова Кабміну скоротила всі процедури надання дозволів і не передбачила ліцензування. Нам заборонили проводити ці комісії. Люди випустилися з вишів, закінчили платні курси, відправили заявки до нас – і ніби «зависли». За принципом «єдиного вікна», зокрема, всі анкети охочих отримати дозвіл на проведення екскурсій мали би вносити до загальноукраїнської електронної бази даних. Допоки роз’яснень «згори» не було. Кабмін так і не погодив нової системи видачі дозволів. Старе ліквідували, а нового не створили, системи не продумали. Замість того, щоби надати людям робочі місця, їм працювати просто заборонили».
Наразі в управлінні контролюють тільки тих екскурсоводів, які внесені до реєстру. Раніше ліцензію видавали на три роки, потім її можна було продовжити ще на стільки ж часу. Майже всі закарпатські екскурсоводи офіційно працювали через суб’єкта туристичної діяльності – «Турінфоцентр Закарпаття», турфірми чи туроператорів.
За всі роки незалежності країни, каже Олександр Іполитович, центральний орган туризму в Україні реформувався шість разів. Як результат – чітко не розроблені положення про вимоги до ліцензування туроператорської діяльності. «Нині це – пробіл, питання досі не вирішено. Хоча до кінця цього року у владі пообіцяли придумати щось новеньке».
«Екскурсії проводять навіть водії автобусів…»
Ужгородець Кирило екскурсії у Ужгороді проводить уже 7 років. Найчастіше, каже, приїздили туристи з Києва, Рівного, Мінська. Розповідає, для того, аби управління видало дозвіл, треба було принести документи про освіту, копії особистих документів та скласти іспит. Остання умова не стосувалася тих, хто має відповідну освіту – наприклад, історичну, країнознавчу чи туристичну.
«За кожну екскурсію держава, гіпотетично, отримувала від фірми-замовника певну суму. Точно не скажу – пригадується, 50 гривень. Наразі ж, є дозвіл чи нема – особливо ніким не контролюється, а тому іноді бувають випадки, коли екскурсії проводять навіть водії автобусів. У цілому, ліцензія потрібна, бо тоді турист бачить, що його веде людина освічена і обізнана у своїй справі. До того ж, документ допомагає уникнути ряду організаційних питань».
Юрій Славік працює екскурсоводом майже 3 роки. «Наразі це мій постійний заробіток. Якщо чесно, поки що екскурсійна справа в нас розвинута досить хаотично, а екскурсії проводять люди, м’яко кажучи, не кваліфіковані у цій справі. Хоч за останні роки завдяки зусиллям спеціалістів «Турінфоцентру Закарпаття» і кафедри туризму УжНУ діють навчальні курси для місцевих екскурсоводів. Також регулярно проходять зустрічі закарпатських екскурсоводів (тих, хто має відповідне посвідчення), де інформують про нові туристичні атракції, що з’явилися на туристичному ринку, фахівці обмінюються досвідом і контактами. Словом, поступово відбувається уніфікація та об’єднання екскурсоводів Закарпаття, що дозволяє витісняти «випадкових» людей із цієї сфери і так званих «водіїв-екскурсоводів», яких ще досить багато на туристичному ринку».
Утім, каже Юрій, поки що видані у нас посвідчення є дещо умовними. «Не маємо навіть такого поняття, як туристична поліція, котра повинна була б слідкувати за тим, аби екскурсоводи мали відповідну кваліфікацію. Хоч останнім часом ситуація змінюється, зокрема, у багатьох музеях Закарпаття без необхідного посвідчення вже не пускають. Цей фактор позитивно впливає на розвиток місцевої екскурсійної діяльності».
Екскурсоводом в Україні, за постановою Кабміну, може бути і пекар, і прибиральник, і ветеринар. Найчастіше, як розповідають туризмознавці, на гідів перекваліфіковуються саме звичайні водії автобусів. Щоправда, заперечувати необізнаність нефахівців ніхто не береться – громадський транспортний засіб теж може водити людина з кількома вищими туристичними чи історичними освітами.
«Нелегали» відбирають хліб?
І в Юрія, і в Кирила дозвіл на проведення екскурсій є. А от у Марини – нема. Однак знайомі і друзі часто телефонують дівчині, аби та побула гідом для тургруп з інших областей України. «Кажуть, що мені довіряють і що зможу розповісти все правдиво і цікаво. Проведення екскурсій – мій додатковий неофіційний заробіток, а наше законодавство не може заборонити підробляти «на стороні». Я ні від кого не залежу, декларацій жодних не здаю, працюю тільки на себе, і роботу, можу запевнити, виконую совісно, історичних фактів не викривляю – перечитала масу літератури, спостерігала за працею екскурсоводів-друзів, радилася з ними… За кількарічний мій досвід допоки ніхто не скаржився».
Олександр Коваль, керівник «Турінфоцентру Закарпаття», погоджується: заборонити неофіційні заробітки держава не може. Проте саме регулювання екскурсійної діяльності, каже туризмозавець, в області розмите. Відміна ліцензій на туроператорську і турагентську діяльність спричинила хаос у туризмі.
«Екскурсоводи-«нелегали», які надають неякісні туристичні послуги, підривають довіру до нашого туризму, знижують привабливість краю. Якщо в Ужгороді, Мукачеві чи Берегові проконтролювати гідів ще можна, то чим далі в райони краю, тим важче перевірити, чи мають вони дозвіл і чи правду розповідають.Насамперед ми прагнемо врегулювати ринок туристичних послуг. Наразі є нагальна потреба в їх систематизації. Гід повинен співпрацювати з туроператором чи турагентством або бути приватним підприємцем – це законно. Але ніхто не перевіряє, є дозвіл чи нема.
Наприклад, багато угорських туристів, каже Олександр Коваль, до нас приїздять уже зі своїми гідами, хоч це й не дозволено. «А от в Угорщині за таке б оштрафували. До того ж, багато «нелегалів», не знаючи добре історії і без дозволів, проводити екскурсії до Закарпаття приїздять з інших областей. Виходить, що хтось вкладає гроші й зусилля у власний розвиток, а хтось відбирає в нього хліб».
Контролювати мала би «муніципалка»
Аби врегулювати діяльність нелегальних екскурсоводів і покращити якість туристичних послуг, фахівці кафедри туризму УжНУ та «Турінфоцентру Закарпаття» планують подати на розгляд депутатів Ужгородської міськради Положення про порядок проведення екскурсійної діяльності в Ужгороді. Якщо вдасться реалізувати задумане, над екскурсоводами буде контроль.
Схожий документ діє у сусідньому Львові. У цілому, на Львівщині зареєстровано 800 екскурсоводів. До прикладу, на тій же Київщині – удвічі менше. Місто Лева – єдине в Україні, де контролюють екскурсійний бізнес.
Представники Львівської муніципальної дружини проводять рейди, а екскурсоводи зобов’язані мати при собі всі необхідні документи для здійснення туристичного супроводу. Це дозвіл акредитаційної комісії, бейдж-ідентифікатор, направлення на екскурсію від туристичної фірми (якщо особа співпрацює із турфірмою на постійній основі чи за строковим договором), свідоцтво про державну реєстрацію та виписка з єдиного державного реєстру про сплату податків (якщо особа є суб’єктом підприємницької діяльності), підтверджувальні документи на проведення безкоштовних екскурсій (наприклад, направлення з освітніх закладів тощо). Щомісяця у Львові завдяки цій програмі виявляють 20-30 екскурсоводів-порушників. «Муніципалка» постійно влаштовує тут рейди, під час яких перевіряє в гідів документи.
Щороку туристів у Закарпатті більшає, а проблема так і зосталася. Якість туристичних послуг для них ніхто не гарантує. «Тільки в Ужгороді є близько 70 турфірм і 20 туроператорів, – каже Олександр Коваль, – але тих, хто справді розвиває туристичний потенціал області, можна порахувати на пальцях».
«У сусідніх державах – до прикладу, в Чехії, Словаччині, Угорщині – екскурсоводів контролює муніципальна поліція, – зауважує Олександр Марченко. – Якщо гід проводить екскурсію без бейджика, полісмени одразу ж підходять до нього, роблять зауваження, можуть серйозно оштрафувати. У нас ці функції теж мала би виконувати муніципальна поліція. Чомусь у Львові так і є, у нас же ніхто цим питанням не займається. Хто ще може пильнувати «чорних» гідів, навіть і не знаю. Наших за кордоном штрафують, а в нас нема кому навести лад».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.