Інтернет та соціальні мережі настільки міцно увійшли в життя наших політиків, що навіть про переведення годинників доводиться дізнаватися із акаунта в Фейсбуку Прем’єр-міністра.
Так, практично всі українські новинарські інтернет-сайти, повідомляючи, що в ніч з 30 на 31 березня доведеться знову перевести стрілки на годину вперед, наводять запис Миколи Яновича в Фейсбуку. «Ми, як звичайно, 30 березня перейдемо на літній час. Ніяких дебатів з цього приводу ніде не ведеться», – написав він. – «А коли це питання буде поставлено, ми обов’язково проінформуємо громадськість і порадимося. Але зараз я думаю, це не актуально. Ми повинні максимально використовувати світлий час доби і економити енергоресурси".
Цікаво, що таким чином Микола Азаров спростував документ, який якраз з’явився на офіційному сайті. Ще в січні мінекономрозвитку розмістило на своєму ресурсі проект закону про відмову від переходу на «літній» час, який Верховна Рада так і не розглянула.
Насправді ж, звичайно, переведення годинників регулюється законодавчо.
Ще в 1996 році відповідну постанову видав Кабінет міністрів, в якому говориться: «Запровадити на території України такий порядок обчислення часу: час другого часового поясу (київський час) з переведенням щорічно годинникової стрілки в останню неділю березня о 3 годині на 1 годину вперед і в останню неділю жовтня о 4 годині на 1 годину назад». Цією постановою, яку підписали нині вже майже забуті прем’єр-міністр Євген Марчук та міністр Кабміну Валерій Пустовойтенко, ми всі роки й керувалися. І навряд чи хтось би про неї навіть згадував, якби не несподівана ініціатива регіоналів кілька років тому, які, вигадуючи, як би ще «прогнутися» перед російською владою, раптом вирішили слідом за сусідньою країною відмовитися від «зимового часу».
Нині ж уже розмова йшла про скасування «літнього», хоча врешті решт знову не змінилося нічого. То ж зрештою навіщо стільки мусолити тему переведення часу, ніби більше проблем немає, – загадка.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.