Сьогодні весь світ має привід ще раз згадати про того, хто за життя встиг побувати: кінорежисером, живописцем, дизайнером, фотографом, продюсером рок-гурту та навіть трохи літератором.
6 серпня 1928 року народився Енді Варгол (Енді Уорхол, Andrew Warhola, Андрій Варгола) – зірка світового мистецтва, котрий має безпосереднє відношення до закарпатського краю. У цьому році «найвідомішому русинові світу» (принаймні, у мистецтві), виповнилось б 85.
Його батьки, Андрій Варгола та Юлія Юстина Завацька, були емігрантами в першому поколінні, і родом були з лемківського села Микова, неподалік від міста Меджилаборці. Безземелля та бідність змусили їх покинути рідні землі і податися за океан, як і інших лемків.
Прізвище Варгола, як відомо, було дуже поширене на Лемківщині, яка в ХХ ст. була розділена кордонами різних держав, а її жителі були вимушені покинути свою землю у пошуках кращої долі. Лемки вважаються етнічною групою українців.
Андрій народився далеко за межами України, в м. Пітсбург (Штат Пенсільванія, США).
Уже змалку Андрійко вів себе не так, як решта хлопчиків. Вже у дитинстві в Андрія проявлявся хист до малювання. Також він був дуже релігійним, це й не дивно, мати Юлія привчала діток Павла, Івана та Андрія змалку до молитви «Отче наш».
Релігійним, до речі, він лишався до самої смерті. Релігію використовував і у своїй творчості, де відчувався вплив іконографії. До прикладу, «М.Монро на золотому тлі», портрет «Жаклін Кенеді», – які за своїм розвитком сюжету нагадують клейма житійних ікон.
Енді Варгол навчався в інституті технології Карнегі. У 1949 р. їде до Нью-Йорка, де стає затребуваним комерційним дизайнером. Незважаючи на успіх, пориває з рекламою для того, щоб стати серйозним художником.
Саме тоді, в 50-х рр., зароджується нова течія в мистецтві — поп-арт.
Художник пише в «кислотних» тонах портрети відомих американських зірок шоу-бізнесу, політиків та предмети побуту, тобто те, з чим люди стикались щодня. На картинах з’являється банка кока-коли, стилізовані знаки долара, портрети самого Енді. Енді Варгол стає кумиром нового покоління. Публіці в той час у мистецтві набридла холодна відчуженість абстрактних полотен, їй хотілося побачити щось рідне, знайоме, те, що використовується в побуті. Мистецтво стало більш доступним і зрозумілим для простого люду, а не лише для еліти. Цей напрям, а разом з тим і Енді, об’єднував усі категорії людей. Поп-арт породжував відчуття затишку і комфорту.
Але він, на деякий час, кидає живопис і цілком присвячує себе розкрутці рок-гурту «Velvet Underground» та співачки Ніко. А також знімає авангардистські фільми. Усі вони були скандальними, але лише один досяг значного комерційного успіху.
Помер Енді Варгол уві сні, (22 лютого 1987), від невдалої операції з видалення жовчного міхура. Його було поховано в церкві Святого Духа в Пенсільванії.
Після смерті його не забули, а навпаки – він став легендою та частиною «американської мрії».
У Меджилаборцях,у Словаччині (недалеко від с. Микова, де народились і зростали батьки Енді), при вїзді збудована кольорова споруда, що є центром сучасного мистецтва. На ній – портрети Варгол. Неподалік – автобусна зупинка у вигляді консервної банки томатного супу фірми «Кемпбел», яку Енді малював.
До речі, Меджилаборці знаходяться неподалік від Ужгорода, сто з зайвим кілометрів, тобто дві години їзди на авто (хороший привід відпочити за кордоном!).
На батьківщині його родини побудовано музей, біля нього – православний храм. Колись цей храм відвідували батьки Варгола, не уявляючи, що через багато років тут усе буде пов’язане з їх сином, маленьким, дивним та закомплексованим дитям, який став одним із найвідоміших русинів.
До слова, вже майже рік на Закарпаття обіцяють привезти роботи Енді Варгола. За останньою інформацію, дочекаємося цього вже у наступному році.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.