«Екскурсія – це життя. Двогодинне, але справжнє»

«Екскурсія – це життя. Двогодинне, але справжнє», – так говорить, певно, найвідоміший екскурсовод Ужгорода і Закарпаття, а нині – завідувач кафедрою туризму УжНУ Федір Шандор. Його та усіх колег-екскурсоводів вітаємо з професійним святом – Днем екскурсовода, який відзначають 21 лютого. І розпитуємо про цю роботу – так цікаву, але, вочевидь, непросту. Аби дізнатися дещо про «екскурсоводівську кухню» uzhgorod.in звернувся до гідів, які беруть участь у проекті Відкритих екскурсій Ужгородом, партнером якого є наш сайт. Тож слово Федору Шандору, Кирилові Воротинцеву та Владиславу Товтину.

«Екскурсовод – це особа, яка на професійному рівні пришвидшує ознайомлення людини з особливостями певної місцевості. Гід за обмежений час відкриває тобі оточуюче середовище, полегшує доступ. Незалежно, від того, яка це екскурсія – історико-культурна, дегустаційна, музична, ділова чи рекреаційна: їх є близько 400 видів», – тлумачить Федір Шандор завдання професії.

«Як це почалося? У 1993-му році я, студент істфаку УжНУ, почав підзаробляти екскурсіями. Спершу – по Закарпаттю, вже потім по Ужгороду. Це не було тоді надто модним, але потім дозволило отримати незайву копійку, а з часом стало справді допомагати, на ці гроші можна було прожити кілька місяців або ж купити подарунок дівчині, який раніше не міг собі дозволити», – каже Федір Федорович. «Потім, очоливши кафедру туризму, разом з колегами організував екскурсійні курси, і на сьогодні ми виховали більше 60-ти гідів».

Його улюблені екскурсії – дегустаційні: залюбки розповідає і дає скуштувати гостям найцікавіші взірці смачного і п’янкого Закарпаття. А серед історико-культурних: класична оглядова Ужгородом та особлива пристрасть Шандора – військовий туризм. Саме мілітарі-дослідженнями він і «хворіє» зараз: «вони мене «заводять» як мужчину», – каже Федір.

А на питання щодо успіху екскурсії Федір відповів: усе залежить від особистості екскурсовода. «Він – це туристичний педагог. І психолог, і священик, і вчитель в одній особі. Це складна комунікативна задача. Мусиш працювати і з маргіналами, і з лідерами групи, в якій є представники усіх основних психотипів, маєш враховувати все. Екскурсія – це життя. Так, двогодинне, але справжнє життя. Знаєш, мої колеги-екскурсоводи, бувало, знайомилися і потім навіть одружувалися з тими, хто був у їхніх групах…».

Завкафедрою туризму УжНУ наголошує: «Так, екскурсія – це робота, заробіток. Але дякуючи громадській ініціативі ми зараз взялися на безкоштовній основі за проведення Відкритих екскурсій, чому дуже раді: це поповнення інтелектуальної власності, спілкування, цей проект не дає нам «спати». Тепер продовжуємо тематичні екскурсії Ужгородом, а проект вже поширився на Мукачево і скоро розпочнеться у Виноградові».

Молодий екскурсовод Кирило Воротинцев, який цієї неділі провів цікаву Відкриту екскурсію про «живу» історію міста, а саме про ужгородців, каже: «Найважливіше – любити людей і свій край і не забувати вчитись новому. Бувають туристи, які розповідають багато нового-цікавого і це треба вміти приймати, а не безапеляційно відкидати. Бувають гості – доктори-професори історії, от там треба дуже добре думати, що говориш. Подача матеріалу, безумовно, теж важлива, бо зміст може бути хорошим, але невдало обрана позиція чи нудний тон нівелюють всю працю. Рецепт успіху простий – розповідати людям, а не собі. А найприємніше проводити екскурсію тим, кому дійсно цікаво, звідки люди – не важливо. Кумедних випадків у роботі вистачає. Іноді, щоправда, доводиться тримати себе в руках. Якось туристка з Білорусі в одному з міст Закарпаття загубила сумку з усіма документами і грошима, міліція, як писала протокол, прописувала адресу "м.Білорусь, просп. Дзержинського…"

Кирило розповідає – його улюбленою темою є історія Ужгорода від початку і до середини ХХ століття. А у рамках проекту Відкритих екскурсій хотів би провести «Ужгород торговий» – про ярмаркову історію міста…

Свої перші екскурсії Владислав Товтин, історик за освітою, а нині улюбленець проекту Відкритих екскурсії Ужгородом, проводив, звісно, для друзів. «Мені просто це подобалося – дізнаватися щось нове і розповідати людям. Крім того, певний час жив не в Ужгороді і. відповідно, набув багато друзів, які приїздили в місто і я їм розповідав про нього. Завжди цікавився краєзнавством – саме тим, що виходить за рамки «офіційної» програми. Професійно ж займаюся проведенням екскурсій роки 3-4».

Екскурсовод постійно старається розповідати щось нове й знаходити цікавіші теми і формати. Має кілька тематичних екскурсій, як от про художників нашого міста, поважає архітектурну тему. Вже проводив і велоекскурсію, а також у рамках співпраці з одним пізнавально-мистецьким проектом відкрив «Ужгород невідомий» – показував закапелки міста, його цікаві, але «непопсові» місця, водив групу двориками, старим  руслом Ужа, тими «точками», яких уже нема «в реалі», але які є в історії Ужгорода.

Що ж до головного у професії екскурсовода, то, на думку Влада, це – вміння спілкуватися з людьми. Це навіть важливіше за знання, каже Товтин. «Важливо бачити і розуміти, кому що розповідати, а найцікавіше, коли є змога спілкуватися, є діалог, учасники групи ставлять питання, і коли й від них отримуєш інформацію. Головне – знайти контакт».

Таке зазвичай вдається – сконтактував і вдало провів Ужгородом як групу працівників архівних установ України (серед яких кожен другий – як не доктор, так кандидат історичних наук), так і компанію колгоспників з Білорусі. «Вони питали, як у нас справи з колорадським жуком та почім свині на базарі, я мусив їм відповідати», – каже Влад.

У «творчих планах» – чимало оригінальних, авторських екскурсій. Одну з них проведе під час цвітіння сакури: для Благочинного аукціону Ужгородського Миколайчика Товтин надав лот «Екскурсія дахами міста». Є цікаві задуми і для проекту Відкритих екскурсій, про які неодмінно повідомимо. А серед тих маршрутів, якими давно кортить пройти – екскурсія «Ужгородом дитинства»: містом часів кінця 80-х із згадками про те, де було найсмачніше морозиво, а де продавалися найбажаніші іграшки…