Він приїхав на базу Закарпатського Правого сектору вчасно, попри те, що долав кількасот кілометрів.
Він певно, знає, що в нього симпатична усмішка, але все ж нею не зловживає, принаймні, справляє враження, що ділиться світлом від душі.
Він справді – проста людина з тихим голосом: усе так, як кажуть про нього хлопці, додаючи – один із нас.
Він відповідає на питання так, як вогонь горить, а вода тече – природно і без підтекстів. Він, маючи багаторічний досвід роботи політика з націоналістичними поглядами (а відтак – борця з системою і не надто публічного), володіє штампами цієї риторики, але не полюбляє такі промови і воліє говорити простими словами.
Він, врешті, не приховує: в окопах і під обстрілами йому зручніше, ніж перед мікрофоном і на трибуні.
Отже, лідер «великого і жахливого» Правого сектору Дмитро Ярош – у некомфортній для себе ситуації, але – максимально щиро…
Перше, про що йдеться у прямій мові Провідника – це про те, що потрібно, аби перемогти у цій війні (зрозуміло, що конфлікт на Сході ніякою АТО Дмитро Ярош не називає).
P.S. Під час запису цього інтерв’ю обидві картки пам’яті показали незрозумілу помилку. Раніше такого не траплялося навіть з однією (що далося взнаки – неясно, і чи не потужна енергетика Провідника? J). Відтак частина розмови у відеоформаті втрачена, утім, буде відтворена текстом. А потім склалося так, що з’явилася можливість іще (і з камерою) поспілкуватися із Дмитром Ярошем. Отже, далі буде…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.