Ось нарешті наступив «день тиші» – коли напередодні виборів заборонена будь-яка агітація. За законом сьогодні, 30 березня, ми не маємо бачити навіть згадки про жодного з 39 кандидатів в президенти країни та про їхні політичні сили – ані на екранах телевізорів та в радіоетері, ані на наметиках агітаторів, ані на парканах, ані на «зовнішніх носіях реклами», себто сітілайтах та білбордах. От саме про останні і піде мова нижче.
Взагалі кажучи, до особливостей нинішньої передвиборчої кампанії (принаймні в Ужгороді) можна віднести те, що на парканах і стінах майже не було традиційних плакатів, наліпок та флаєрів, зовнішня реклама зводилася до офіційних великих форм, переважно на білбордах. Або біг-бордах, це вже як кому більше подобається. Останній термін навіть влучніший, адже в народі ці площини ще за часів минулих виборів назвали «біг-мордами», через те, що кандидати люблять публікувати на них свої обличчя крупним планом. Вистачало таких біг-морд і цього року.
Ми проїхалися Ужгородом, щоб перевірити, як штаби кандидатів виконують закони і потурбувалися про демонтаж своїх агіток.
Віддамо належне – відвертих порушень в місті ми не помітили. Переважно на місцях, де вчора розміщувалися обличчя та заклики, сьогодні – обідрані борди. Там, де рекламники підійшли до справи сумлінно, площини заклеєні суцільним папером…
Або ж вичищені без залишків попередньої реклами.
Але в більшості випадків колишні біг-морди просто зідрані нерівними смугами. Відтак вони набули просто анекдотичного вигляду. Неакуратного, але дотепного. Переважно через те, що на цих клаптиках цілком можна вгадати, що саме розташовувалося на цьому місці. Шматки вух, носів, борід та зачісок, партійні кольори…
Проте найбільшу увагу привертають білборди, зображення на яких можна сміливо віднести до тонких, але відвертих маніпуляцій: коли за відсутності зображень на рекламних носіях розміщено зовні невинний текст, котрий, не менш з тим, чітко асоціюється з конкретним кандидатом. Я переконаний, що ці тексти ретельно вивчили юристи партійних команд, щоб у випадку чого можна було «відмазатися» в судах, але вплив на потенційного виборця все ж здійснювався і в заборонені для агітації дні. От і маємо: здавалося б, що «кримінального» в закликах «думати», «змінювати» або «ставити галочку»? Цілком універсальні пропозиції. Але при цьому «всі все розуміють»…
Мабуть кандидати вважають це надзвичайно вдалими, креативним «знахідками». Але висловлю свою власну думку – це ницість. Маніпуляція. Навіть підступність. Невже отакі дрібненькі хитрощі вважаються настільки ефективними засобами пропаганди, що заради цього варто займатися шахрайством? Навіть юридично вивіреним… От не знаю, чесно.
Проте зустрілася одна реклама, пов’язана з виборами, яка при цьому не викликала відторгнення і негативу. Фото бійців, які зараз на фронті захищають наше з вами право на демократію, на волевиявлення, на спокійне життя. «Голосуйте! Ми прикриємо» – кажуть нам з білбордів бійці.
Дякуємо вам, Герої! Ми знаємо і цінуємо. Сподіваюсь, країна вас не підведе.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.