Де і як мандрував Вандор? Інтерв’ю напередодні концерту

Минулого року перед виходом дебютного  альбому ми поспілкувалися з лідерами гурту «Вандор». Настав час повторити?

Ми зустрілися в невеликому новому ресторанчику на Корзо. Символічно ж – новий альбом, нове місце зустрічі напередодні Нового року, нові враження. Лише учасники розмови ті самі – вокаліст Іштван Халус та басист і натхненник проекту Родіон Sun Lion.

– Ну що ж, з новим етапом вас! Розкажіть, що за альбом, яка назва, коли презентація?

Р.: –  Минулого разу я говорив, що матеріалу накопичилося чимало, от потрохи і обробляємо.

І.: – До речі, в збірку увійшов не лише той матеріал, що був написаний раніше, є й зовсім свіжі ідеї.

– Скільки пісень увійшло?

І.: – Дев’ять. Чесно кажучи, планували вісім. Але чи не в останній момент почули, як відома закарпатськка співачка Мирослава Копинець виконує одну народну пісню і нас захопило: О! Це ж наше! Давай!

Р.: – Так, взяли за основу, дещо обробили – і вийшо просто чудово!

– То робота над ним закінчена?

Р.: – Так, все записано, зведено, змонтовано. Тепер потрохи викладаємо в Інтернет.

v001

– А на фізичному носії?

І.: – Теж буде, щоправда в лімітованій серії. Як не крути, часи диктують свої формати, не так вже й багато людей користуються зараз дисками…

Р.: – «Флешка» та YouTube простіше і зручніше…

– До речі про YouTube – мушу визнати, коли ви виклали «Файноє вино красноє», то мене буквально порвало на паздірря. ☺ Я з самого початку чекав від вас свіжих, несподіваних ходів, але оцей ірландський ріл з закарпатським колоритом настільки несподіваний, настільки «запалює»,  що скажу одне – «калап долу».

Р.: – Ми захотіли зробити такий собі подарунок закарпатським виноробам. Це, до речі, перша пісня, яку я написав сам на 100% – і повністю текст, і музику…

І.: – Та я більше скажу: коли Родік мені її запропонував, то виконеав її так потужно і колоритно, що я хотів, щоб і на запису і на концертах співав саме він. Присягаюся!

– Ого! Так і буде?

Р.: – Та ні, я не готовий ще й до вокалу. Іншим разом якось… Кожен має робити сволю справу, яку знає найкраще.

v002

– Аж шкода…  А як назвали альбом?

–  «Я туй».

– А чом?

І.: – Тому що будь який мандрівник, кожен вандор, зрештою повертається додому. Бо дім – найкраще місце, туй залишається серце, туй коріння, туй спокуй.  І це добре.

Р.: – Туй, у нас – унікальний край і чудові люди. Згадується, як ми поїхали в Чехію, була потреба зупинитися на трасі. Стали, вмикнули «аварійки». Десять хвилин не пройшло – зупиняється автомобіль: «Хлопці помочи дашто? Виджу наші, закарпатські номери, мусив стати! Все дубрі?» «Дякуємо, все добре!» – відповідаємо, а на душі так приємно. Закарпаття – майліпшоє!

– А як щодо повноцінних кліпів?

Р.: – Тут складніша історія, потрібні чималі фінансові вкладення, спонсори…

І.: – Але домовленість вже є! Нашою пропозицією зацікавилися професіонали. Наперед не заглядаю, але думаю, скоро ми порадуємо наших глядачів…

– Минулого року ви чимало гастролювали, виступали. Який концерт найбільше запам’ятався, був найбільш знаковим?

Р.: – Ну, насправді ми собі уявити не могли, що нас запросять на дуже престижний Leopolis Jazz Fest. Це було як мрія…

І.: –  Так, дуже несподівано. Відомі, потужні, можна сказати легендарні  джазові виконавці – і наш етно-рок «Вандор»… Але – виступили, і всім, схоже, сподобалося, прийняли нас чудово…

– Згаданою вище піснею «Файноє вино красноє» наш Вандор, можна сказати, здійснив мандрівку на північ, до Ірландії. А куди ляже наступний музичний маршрут?

І.: –  Можливо, в зворотньому напрямку, до Африки…

– Вау! Чудова ідея! Я вже хочу почути, як ви об’єднаєте співанки Закарпаття з ритмами Сахари…

Р.: – На першому плані все одно залишиться закарпатський колорит…

one door

– Це я вже зрозумів…

І.: – Пропоную взагалі взяти карту світа і у випадковому порядку, куди наосліп палець потрапить… (сміється). Бац, наприклад  – Греція! Пишемо сіртакі по-тячівськи…

Р.: – Знаєш, інколи буває, що люди пишуть або телефонують: може не треба отак спотворювати закарпатську аутентику…  Пояснюю, що ми таким чином її лише популяризуємо, омолоджуємо.

– Ми згадали Мирославу Копинець… А не замислювалися часом співпрацювати з нею чи іншими виконавцями народних пісень?

Р.: – Плани є, думки з цього приводу, роздуми. Навіть із закордонними виконавцями – з ближньої  Словаччини. Є в Пряшеві співак, що виконує виключно русинські пісні, дуже професійно, захопливо. Але вибач, поки що не розголошуємо жодних подробиць.

І.: – Ця ідея має настоятися, визріти.

– А буває, що глядачі і прихильники приносять вам свій матеріал?

Р.: – Досить часто. І тексти окремо, і з музикою. До цього часу ми ще не використовували, але все може бути, свіжі ідеї – це завжди цікаво.

– Щодо свіжих ідей. Ви обидва крім Вандора берете участь в інших проектах і колективах. Це не заважає, не відволікає?  Чи навпаки, допомагає?

І.: – Абсолютно не заважає, і дуже цікаво приносити в творчість нові емоції, настрої, ідеї.

– А не корпоративи виступати не запрошують?

Р.: – На щастя, небагато…

– На щастя?

І.: – Ми пройшли свого часу етап, коли у нас не було жодних свят, коли перед Новим роком, під час і довго після  нього падаєш з ніг, ледве діставшись ліжка, ба за спиною три виступи, а завтра – ще два. Тому дуже цінуємо святковий затишок.

Р.: – Хоча, звісно, цікаві пропозиції розглядаємо…

– Отже…

Р.: – Отже приходьте в п’ятницю, 28 грудня, в ужгородську «Галерею Ілько» о 19.00 – там і побачимося.. Це буде і свого роду наш звіт  за минулий рік, і презентація альбому «Я туй», і взагалі – цікава зустріч. Для нас і, сподіваюся, для вас всіх.

– Но, майтеся!

Розмовляв Костянтин Черкай

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук