Чим більший храм, тим більша духовність?

 Не помітити розростання споруди Хрестовоздвиженського православного собору (УПЦ МП) на площі Кирила і Мефодія в Ужгороді може лише сліпий. Будівельні роботи навколо храму навіть взимку ведуться напрочуд активно, суттєво видозмінюючи його зовнішній вигляд. Наразі культова споруда «обростає» широкими терасами по периметру, й таким чином вже починає скидатися більше на готельно-ресторанний комплекс, а не на храм. Для чого проводяться численні до – та надбудови навколо й без того найбільшого храму обласного центру, а головне, чи є вони законними, ми вирішили поцікавитися у обласній архітектурно-будівельній інспекції.

 Василь Коблик, начальник архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області так прокоментував ситуацію будівництва довкола православного собору на площі Кирила та Мефодія: «Жодні додаткові будівництва з нашою службою не погоджувались. І так само ніяких дозволів на їх проведення не давала Ужгородська міська рада. Минулого року нами була проведена відповідна перевірка, матеріали якої вже направлені у прокуратуру».

 Водночас пан Василь нарікає – поки що вплинути на ситуацію неможливо: «22 грудня минулого року був прийнятий закон №4220-6, який надає певні важелі впливу на подібні випадки. Однак, наразі ми не можемо застосовувати жодних санкцій, оскільки в законі чітко сказано, що порядок накладання штрафів за проведення несанкціонованого самовільного будівництва визначає Кабінет Міністрів. Тож ми очікуємо, коли ця постанова з’явиться».

 Василь Коблик зазначає, що проблем із самовільними будовами та добудовами культових споруд останнім часом поменшало, особливо після того, коли були проведені відповідні наради із єпископом греко-католицької єпархії Закарпаття владикою Міланом Шашіком. «Проводяться роз’яснювальні бесіди і з православним патріархатом, проте тут, як бачимо, не завжди вдається знаходити порозуміння», – каже Василь Коблик.

 «На жаль, часто в нас продовжують будувати культові споруди виключно за своїми внутрішніми, релігійними законами, а не за загальнодержавними: знаходять місце, закопують й освячують там хрест, а потім вже правдами і неправдами відстоюють обрану територію», – нарікає начальник архітектурно-будівельної інспекції.

Повертаючись до неконтрольованого розростання культового храму Московського патріархату на одній з найбільших площ Ужгорода, Василь Коблик зауважує:

 «Це досить серйозна проблема. Скажу так: лунали навіть погрози, що люди будуть прокляті, якщо заважатимуть цьому будівництву. Тому багато хто не хоче ув’язуватися у цю справу».

 Переконатися у досить агресивному налаштуванні настоятеля Хрестовоздвиженського собору нам довелося особисто. На запитання, чи погоджене будівництво поблизу собору із архітектурно-будівельною службою протоієрей Димитрій Сидор відповів категорично: «Вони собі можуть писати, що хочуть. Ми їх не збираємося слухати. Вони можуть виконувати замовлення певних служб. Ми робимо божу справу. Ми зробили легкий «навєс» навколо собору, бо раніше вода затікала на перший поверх до навчальних класів, а взимку плитка тріскалася і відходила».

 Що ж, «легкий навєс» продовжує розростатися, тепер не лише «оперізуючи» саму будівлю собору, а й створюючи чудернацькі радіальні коридори від неї. Загалом все це має доволі таки непривабливий вигляд. Картина скидається на добірний зразок шанхайської архітектури. І хоча про функціональні якості таких добудов ще можна сперечатися, однак, здавалося б, питання краси, гармонії й естетики мали б бути не останніми у списку, коли йдеться про місця духовні.