Часто, живучи поряд із великими святинями, ми не завжди їх помічаємо, цінуємо, а деколи й не знаємо про них. Четвертий рік святинею Ужгородського православного Свято-Хресто-Воздвиженського кафедрального собору є ікона Божої Матері «Геронтісса», спеціально написана та привезена зі Святої Гори Афон (Греція). За свідченнями багатьох вірників, Мати Божа вислуховує прохання і, в скорому часі, після молитви перед Її образом, виконує їх. Про те, як ікона з’явилася у храмі обласного центру Закарпаття нам розповів священнослужитель кафедрального собору протоієрей Василій Алексій.
– Чудотворна ікона Божої Матері «Геронтісса» (що в перекладі означає «Стариця» або ж «Настоятельниця») знаходиться в афонському монастирі Пантократор і є однією з його головних святинь. Отець Василій, як виникло бажання, аби копія чудотворної ікони «Геронтісси» з’явилася у православному соборі м. Ужгорода?
– Божою милістю, ікона «Геронтісси» з’явилася у соборі таким чином. Один православний християнин пішов до великого старця схиархімандрита Іони (Ігнатенко)(нині покійного), (Свято-Успенський монастир, що в Одесі біля моря) і спілкуючись певні роки, просив благословення для доброї справи. Зробивши подальший крок за його благословенням, поїхавши на Святу Гору Афон, ця людина зустрілася із першим монастирем – Пантократор. Як відомо, потрапити на Гору Афон непросто, вони дають внутрішню візу, дозвіл. Певні люди з нашого кафедрального собору отримали дозвіл на цю Святу Гору і в цей монастир. Коли вони побачили цю ікону, то не могли відірвати від неї очей. Відбулося щось дивне і визначне, таке високе, небесне, вічне, щось таке, коли людині стає дуже тепло і легко на душі і на тебе подув теплий небесний вітер. Люди в нашому соборі давно хотіли і говорили, що, як було б добре, якби в нас була своя святиня, і ми молилися, зверталися, як я вже казав, і до старця. І тут одного разу, не спеціально шукаючи, зустрічається людина, яка пропонує написати ікону:
«Ви не хочете написати ікону?»
«Як написати ікону, а це можливо?»
«Ну, так, Ви ж були в монастирі, я бачив, як Ви дивилися на ікону»
«Ну, якщо таке можливо…».
Представляєте, це не те, що ми захотіли, а це людина, котра там є трудівником цього монастиря і Афону, вона сама говорить ці слова. А ми знаємо, що кожною людиною управляє Господь. Це не просто так. Так, ми щось думали, що ми хотіли би, але до цього було ще дуже далеко. Ця вся різкість і точність навелася, коли ми зрозуміли, як ікона уже виявилася тут.
Коли ми погодилися, розуміючи свою недостойність, думали, як це можна зробити, що ми маємо зробити. Перш за все, мало бути благословіння. І воно було отримано від нами любимого Високопреосвященійшого Феодора, Архієпископа Мукачівського і Ужгородського, та за згодою і молитовною підтримкою настоятеля Кафедрального собору протоієрея Димитрія Сидора. А також ця людина з Афону звернулася до ігумена монастиря Пантократора і він благословив нам написання для собору копії чудотворної ікони Божої Матері «Геронтісси». Це не просто був магазин, в якому ікона була просто куплена, хоча і це дуже велике явище, коли купуєш на Афоні, прикладаєш її, отримуєш благословіння, добро Афону та кажеш куди вона йде. Це було щось інакше. Це почався період великої духовної праці або великого прохання до Богородиці: «Богородице, прийди до нас». Ми всі молились і чекали!
– Хто написав ікону?
– Знайшовся іконописець, який, до речі, сам слов’янин і він взявся за написання ікони з благословіння старця Іони, який молитовно супроводжував написання ікони, а також з благословіння ігумена Пантократорського монастиря, благословіння ігумена Ієремії, Руського-Пантелімонового монастиря на Афоні. Коли ми підійшли до цього люблячого старця, біловласого, білобородого ігумена Ієремії, який в цьому році матиме 99 років, з проханням нам благословити, після паузи він піднімає свою главу і каже такі слова: «Бог благословит», і перехрестив. Ті, хто розуміють, що це для православної людини які прийшли на Святу Гору і спілкуються з такими великими старцями. Я не говорю про благословіння уже супутні, котрі були з часом випрошені для підтримки і молитви від інших монастирів, таких як Ватопед (де ми зверталися до ігумена монастиря Єфрема), колишнього українського, а зараз грецького монастиря, який називається Іллінський скит, який знаходиться під юрисдикцією Пантократорського монастиря. Просили молитов інших Афонських монахів і монахів Одеського Свято-Успенського чоловічого монастиря, для написання цієї ікони.
Інок писав ікону довго, приблизно два роки. Було терпіння, ми розказали людям, які стали молитися, часто сповідатися, причащатися, радилися, що можна зробити, канони, акафісти почитати, замовляли молебні, їздили до батюшки в Одесу, щоб він підтримував нас молитвою. Ще основною частиною була і молитва великої стариці нашого Закарпатського краю, яку, як я знаю, дуже поважає і любить Високопреосвященніший архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор, – лежачої монахині Серафими, яка 57 років лежить на боку. Вона своєю молитвою також нам благословила і молилася за теплий приїзд ікони на нашу Батьківщину Україну, Закарпатську область, у місто Ужгород.
– Як везли ікону сюди, яким був шлях?
– Ми дуже сильно просили трудівника Пантократорського монастиря Афону, кілька разів привезти нам Ікону. Він привіз «Геронтіссу» до самих Чернівців, зі сторони Румунії була завезена і ми ще з одним священиком і двома мирянинами поїхали за іконою на кордон України з Румунією і там зустріли святиню. Перевозили ми її через Рахів, через Тячів, вона заїжджала до храму Різдва Богородиці в с. Нересниця, де живуть дуже близькі наші родичі і за їхнім проханням ми поїхали туди, хоча дуже спішили, бо люди вже дуже чекали в Ужгороді. Коли ми приїжджали сюди, то вона не відразу зайшла в собор. З нею був зроблений хресний хід на автомобілі: ми з боку Дравців, окружною дорогою біля словацького кордону, обійшовши в кругову з молитвою, повернули потім до Нового району, заїхали в Кінчеш, а потім знову до Дравців, і зробили такий одинарний хресний хід і заїхали під дзвін з цією іконою в наш храм.
– Якою була зустріч ікони прихожанами собору?
– Це було 15 вересня 2010 р., було вже досить пізно, близько десятої години, було темно, люди стояли на колінах, дзвонили у дзвони. Ми, з одного боку, мали приїхати скоріше, але не вийшло, бо запізнився сам приїзд ікони з Румунії до України. Люди чекали десь від п’ятої-шостої години, збиралися, відходили додому, потім знову верталися і зустрічали ікону!
Зустрічали ікону і священнослужителі нашого собору, і не тільки наші прихожани, а й миряни, яких я перший раз бачив. Також були люди з інших храмів Ужгорода. Коли ми її зустріли, у фойє собору було багато людей, люди плакали, хто що собі просив, хто радів, хто склоняв голову вниз, хто підходив під ікону, хто поклоняючись лобзав її. Співали багато разів «Богородице Діво», «Царице моя преблагая» і, щонайцікавіше, не хотілося нічого. Це не можна пояснити, це щось таке високе і неземне, коли ти підходиш до ікони, то хочеться бути біля неї і не відходити і просто стояти. Був такий момент, що люди просто стояли, без співу. Ви можете собі уявити? Без співу стояти біля ікони…
– Кожної середи після ранкового богослужіння перед іконою звершується молебень, а опісля вечірні акафіст до Божої Матері. У чому, особливим чином допомагає Мати Божа через цей образ?
– По закінченні Літургії служимо молебне піснопіння, а вечером Акафіст на розспів і мажемо маслом від Ікони людей, яких приходить багато. Масло дуже ісціляє, при проханні набираємо і для хворих, які не можуть прийти в храм.
Багато чудесних діянь звершує ікона Пресвятої Богородиці «Геронтісси» тим, хто звертається до неї з Вірою, тобто повинна бути віра, це номер один. Немає віри – не отримаєте. Можливо, отримаєте, але це авансом, або для того, щоб ви повірили. Але, перш за все, без віри нічого неможливо. Бездітним жінкам вона дарує дітей. Підтримує людей похилого віку. Хворим на рак і інші хвороби дає виздоровлення. Оберігає від раптової смерті. Тих, що навчаються – просвіщає, тобто Вона є Вразумителькою, вона дає мудрість, вона є Старицею, яка уже у преклонних віках написана на іконі, без Младенца, без Іісусика і вона, якби нас врозумляє. Вона, так само як і чудотворна ікона Божої Матері «Горгоепикос» (Скоропослушниця), допомагає віруючим знайти правильний шлях в житті і залишається вірним порадником для них. Особливу благодать і благословіння ікона Божої Матері «Геронтісси» дає тим, хто хоче робити добрі справи, що підтверджують благочестиві паломники, які відчули її благодать на собі.
Образ Божої Матері наповнений божественною м’якістю і милосердям, наповнюючи серце кожної людини відчуттям радості, умиления і ликування. Ця ікона дарує людині незлобіє, любов, допомагає гасити, як я казав, пожежі, не тільки видимі, коли щось горить, а вона загашує пожежі гніву, роздратованості, заздрощів, осудження, нерозуміння в сім’ях і в державі. Особливо в піст загашує наші страсті, які нас мучать, якими ми просто згораємо і думаємо, що з нами відбувається? А виявляється нас мучать страсті. Вона, як велика Благословителька і сама головна Монахиня допоможе нам погасити ці страсті. Вона дарує надію, утішення і співчуття. Тим самим Богоматір показує, що Вона небайдужа до молитв дітей своїх і завжди готова втішити тих, котрі вірять і в неї просять.
Божа Мати, саме ця ікона «Геронтісса», дуже допомагає не просто в час кризису духовного, а навіть в такому потрібному нам в житті – це матеріальному питанні, під час нестачі грошей, а, особливо, в кого є кредити, великі борги або ж вам не повертають позичених грошей. Вона дуже сильно в цьому допомагає.
Дай Бог, щоб ми цю ікону настільки прославляли, щоб вона колись, у свій час, мала свій день почитання, коли вона прийшла сюди до нас по величезним проханням. Вона має чудовий балдахін, тобто кіот, який є копією Святогірського балдахіну, зроблений одним із знаменитих майстрів нашого закарпатського краю. Саме такої ікони, і великих розмірів, написаної за проханнями людей, в Україні ніде немає, хоча є привезена з Афону в Одесі, але вона значно менших розмірів.
– У той же час, дуже багато людей звертаються до Божої Матері не тільки в скрутні часи, а із подякою за виконані прохання, про що свідчать чисельні дари, які прикрашають ікону…
– Ви кажете істинну правду. Дійсно, після приходу ікона, по нашій вірі стає для нас не менш як чудотворна, а уже чудотворна святиня. Але її чудотворність виявляємо, звичайно, не ми священики, а, можливо, десь миряни, більш досвідчені старці і, обов’язково, із відомості архієрея, як Апостола нашої Церкви. Те, що люди просять це одне, а те, що люди знають Євангеліє про зцілення десятьох прокажених, з яких тільки один повернувся сказати «Господи, дякую», то люди приходять та дарують дари-прикраси «Геронтісси», і іншим іконам, що є в соборі: «Всецариці», «Достойно Єсть», «Ужгородській». Це Їй – Божій Матері. Люди йдуть, як у древні часи Київської Русі і, особливо, часи Візантії, дарують на ікону золоті, срібні вироби або ще якісь прикраси. Потім із часом, якщо на те буде воля Божа і воля Цариці Небесної та благословіння Архієрея, буде сплавлено і, можливо, через якісь 50 років, а то й раніше, буде дроблена риза для афонської ікони «Геронтісси», що в Ужгороді. Це правда, що люди благодарять і навчилися благодарити, і це потрібно робити. До речі, одним із перших дарів для ікони стала панагія нашого владики Феодора, яку він подарував.
– Жителі нашого міста, приїжджі, паломники мають по-справді унікальну можливість прикластися до афонської святині та бути почутими. Отець Василій, насамкінець нашої розмови, що б Ви побажали читачам?
– Я би побажав у цей час, перш за все, більше всього, що Господь від усіх нас хоче? Праведний Іоанн Кронштадський говорив, що ми в храм ходимо не для того, щоби осуджувати, Ми ходимо в храм, щоби каятися, тому що храм є врачебниця. І я би усім бажав покаяння, тому що якби люди в раю покаялися – не було б вигнання з раю, якби при Ноєвому потопі люди покаялися – не було б Ноєвого потопу, якщо би Содом і Гоморра покаялися, не було б спалення цих двох чудових старозавітних міст. Якщо люди б каялися, то, можливо, усе було б інакше і в цей час. І була би любов. Я надіюся, що вона буде.
Деколи люди мені говорять: батюшка, а Ви не задумувалися над тим, що ікона «Геронтісса» є Стариця, котра ставить нам такий натяк, що світ зістарився уже, люди досить грішити, скоро може бути Апокаліпсис або, скажемо, Суд. А, взагалі то, для кожної людини Апокаліпсис відбувається коли вона має зустріч зі смертю, коли вона іде на митарства. Можливо, ця ікона «Стариця» хоче нам сказати, що люди нема часу на коли відкладати покаяння, поклоніться Сину Моєму, служіть Йому. Я бажаю усім, щоб усі люди приходили в свої храми, почитали навіть найменші святині, прості іконки, написані нашими іконописцями або ж літографії, на яких зображена ікона. Господь, Божа Матір і святі нас чують, головне щоби ми сказали Господу «кіріелейсон», тобто «Господи, помилуй!»
Я бажаю усім Вам, щоб Ви приходили не до якихось, скажімо, земних чудотворців, ходячи шукаючи, щоб хтось нам виконав наші прохання, або ж коли ми знаходимося у безвихідних ситуаціях. Щоби ми не забували про Бога, не забували про Божу Матір, про ікони, а, особливо, про цю ікону, котра, я вірю, допомагає у всіх проханнях, як «Скоропослушниця», і все що не попросиш усе виконує. Щоб з усіма проханнями Ви приходили і просили, і, обов’язково, Ви будете почуті. Тому що раніше люди ніколи не звертали свої думки на щось інше, а все на Боже. Не було дощу – підходили до ікони в храмі просили дощ, просили в Бога допомоги, були війни – робили хресні ходи з іконами, служили акафісти, канони, молебні. Повірте, і в тих ситуаціях, коли і в місті щось не так – приходьмо до своїх святинь, до своїх храмів і до цієї святині нашого кафедрального собору. Тому залишається каяться та прославляти нашу Молитвенницю за нас, Котра прийшла до нас із далеких країв, щоби жінкам, які не можуть ступати на Афон і чоловікам, які не завжди можуть через різні причини, або матеріальні, або фізичні, піти на Святу Гору Афон, прийти під цей балдахін, під цю маленьку церкву і отримати благословіння та бути почутим.
Джерело: zaholovok.com.ua/
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.