Брустурянська кедровиця. Свято, що мало би бути міцним

Фестиваль «Брустурянська кедровиця» у неділю, 9 серпня, відбувся втретє у селі Лопухів, що на Тячівщині. Власне, місцину, до котрої направду нелегко дістатися, найчастіше називають старою назвою – Брустури, і рішення про повернення історичної назви навіть сільська рада приймала, на заваді лише проблеми з оформленням документів.

Село асоціюється із лісовим промислом – має чи не найбільші на Закарпатті зелені «угіддя», а також із важкодоступністю. У цьому може переконатися кожен: дорога від Ужгорода займає добрих зо 5 годин і «по зубах» не кожному водієві. Проблеми з інфраструктурою місцеві і називають головними перешкодами для розвитку свого подарованого Богом місця. «Якби не такі дороги та ще й сміття – ми б були туристичним осередком», – каже Лопухівський сільський голова Михайло Фіцай.

Для популяризації села як потенційно-туристичного (а краєвиди тут справді спиняють подих) лопухівці і організовують фестиваль. Як заведено – він на честь місцевої «родзинки». Брустурянська кедровиця – це горілка, по-особливому настояна на молоденьких, смолистих шишках кедру. На території, що належить Брустурам, є три унікальні заказники кедрів, і тут пишаються як цим, так і міцним напоєм, який, твердять, має цілющі властивості. Ним на святі винятково пригощають – на продаж місцевий «скарб» не іде. А закусувати радять ще однією «фірмовою» штукою – брустурянською смажениною, густою і поживною стравою на основі бульйону і вареного м’яса.  Алкогольно-кулінарна складова – головна зачіпка фестивалю, решта  – просто свято.

Й отут, на жаль, не обійшлося без проблем. З автентики на дійстві були власне самі кедровиця та дещо з кухні, а ще – троїсті музики й трохи давнього краму на виставці: від вишивок до творів різьбярів. Загалом же фестиваль перетворився на ярмарок, наповнений китайським крамом, різношерстим концертом, не без пива і шашликів, а також із добрячою порцією офіціозу.

Утім, прагнення влаштувати селянам і туристам забаву – заслуговує на повагу. Тож, дякуючи за гостинність, просимо в наступні рази залучати до організації фестивалю людей, які знаються на тому, як зробити колоритне свято, та звертати увагу на формат, який найбільше б розказав відвідувачам про те, чим особливі Брустури та мешканці цього краю.

А якщо ж і самі селяни ставитимуться до свого села з більшою повагою, до прикладу, не скидатимуть сміття у річку, і відходи деревини не лишатимуть будь-де, то, диви, й ті таки туристи рано чи пізно підтягнуться. Тим паче, що якщо в цій особливій місцині їм запропонують подивитися на щось красиве і самобутнє…  А таке – точно є.  Та навіть ті ж самі кедри, та, врешті, і та сама кедровиця – теж непогані приводи завітати в справжню, «міцну» закарпатську глибинку, й точно не єдині…

А тим часом пропонуємо вашій увазі атмосферу фестивалю «Брустурянська кедровиця» – так, як її побачив наш об’єктив…